The Diary Game: Середа. Дощ, на роботі байдикування

Зима повернулася на одну добу, знову похолодало і більшу частину дня лили проливні дощі. На роботі багато пацієнтів скасували свої візити через непогоду, тому другу частину зміни я переважно нічого не робив. Точніше, робив вигляд, що зайнятий, але тим часом переглядав Стіміт. Це теж потрібне і корисне заняття, у спільноті має відбуватися якась взаємодія між учасниками, а то я останнім часом як тінь.

Чим мені подобається життя в гірській місцевості? Дуже мало чим. Прогулянки пішки — або вгору, або вниз. Влітку йдеш вгору — пітнієш, як кінь. При використанні власного авто великі витрати бензину. Але що я справді люблю, так це вид згори, особливо взимку, коли хмари прикрашають пейзаж, іноді вдалині видно дощ або грозу. А ще «горців» рідше підтоплює — дощова вода швидко стікає схилом, а також через дренажну каналізаційну систему, якщо вона не забита сміттям.

А загалом неважливо, де ви живете і чим займаєтеся. Головне, що ваш спосіб життя приносить вам задоволення. По суті, життя безглузде, і неважливо, чи є у вас діти, дім, гроші. Сенс життя — у тому, як ви його проживаєте, чи відчуваєте задоволення від своїх дій, відчуваєте що робите щось важливе. Чесно кажучи, через три покоління ваше ім’я навряд чи хтось згадає. Тож… щось мене занесло на якусь фігню. Але гроші все-таки важливі, вони допомагають покращити якість життя.

Ілюстрація: ШІ, Microsoft Designer

Колись давно я дуже цікавився космосом — галактиками, планетами, чорними дірами, теоріями Стівена Хокінга. І в ті моменти приходило усвідомлення безглуздості всього — поганого і хорошого, всіх подій, бо життя набагато глобальніше, ніж можна собі уявити. Всі війни, голод, геноциди, закони та регуляція — безглузді. Але в якийсь момент я відчув, що це кардинально змінює моє світосприйняття, і мені стало «некомфортно» від нових поглядів на життя, що формувалися. Я поступово залишив це захоплення. Тоді мені було років 26. Як би там не було, ми самі повинні залишатися центром свого світу, а невід’ємна частина нас, звісно ж, — це наша сім’я і близькі.