The Diary Game: Весна прийшла 🌤

Не встигли й оком моргнути – ось і весна. Зовсім недавно були розмови, що грудень занадто теплий для зими, а тут уже почався березень. Так, час летить з неймовірною швидкістю. Знову 20 градусів удень, погода стабілізувалася. Попереду весняні суховії, зі спонтанними носовими кровотечами та сухістю очей. Чесно зізнаюся – не люблю літо через спеку. Весна якраз наближає мене до цього сезону. Але нічого не вдієш, це неминуче.

На початку 11-ї години ранку в Хайфі стався теракт. Араб із ножем кидався на людей на автовокзалі, поранив кількох, відомо про одного загиблого. Подібні вихідки, як правило, закінчуються нейтралізацією нападника. І цей випадок не став винятком. Причому араб мав ізраїльське громадянство. Я взагалі не розумію сенсу цих нападів, окрім як залякування населення. Як показує практика, з тваринами, які розуміють лише мову сили, неможливо домовитися. Росія в перших рядах списку недолюдей.

Через годину після теракту моя дружина якраз проїжджала на автобусі в 50-метровій зоні від місця події (на відео). Поліція оперативно встановила блокпости, водіїв перевіряють, підозрілих шмонають. Балаган.

У зв’язку з цією подією мій робочий день вийшов трохи скороченим. Багато людей скасували свої візити через ситуацію з безпекою. Не можна сказати, що раптом стало небезпечно. Просто люди не хочуть проїжджати ті місця, де всього кілька годин тому відбувалися описані події. Це більше психологічний момент. Але якби я чекав своєї черги цілий місяць, то мені було би байдуже, що там відбувається.

До мене іноді приходить усвідомлення, наскільки багато я приймаю арабів із різних сіл і віддалених місць, де мешканці навіть івриту толком не знають. Скільки з них налаштовані вороже... Іноді приходить такий клієнт і дивиться на тебе, як на вовка. І тут не потрібно бути психологом, щоб відчути, що він тебе ненавидить. Усім нутром. А є такі що хоч до рани прикладуй – прикольні хлопці, що працювати з ними одне задоволення, настільки вони позитивні та доброзичливі. Але це при тісному спілкуванні. А коли бачиш таких на вулиці, то поняття не маєш, хто перед тобою, чим він займається і який у нього політичний настрій. Нещодавно я приймав такого моджахеда бородатого – виглядає як справжній ісламіст-бойовик. А в розмові – найприємніша людина, працює шкільним учителем. Можливо, я недостатньо проникливий або просто не вмію зривати з людей маски, але така ось ситуація. Іноді складно зрозуміти, хто перед тобою, а єдиної поведінки «для всіх таких» не існує.

З іншого боку, я пам’ятаю як багато наймиліших людей, які також були шкільними вчителями, виявилися зрадниками та перейшли на бік ворога під час повномасштабного вторгнення росії. Тому найкраще рішення в цьому випадку – навчитися читати думки.

Наприкінці квітня закінчується договір оренди квартири, в якій ми живемо. І цього разу ми продовжувати його не будемо. На це є кілька причин.

Якийсь будинок 🤷🏻‍♂️

Причина номер один – дружині далеко їздити на роботу. Щодня вона витрачає від години до півтори на поїздку в один бік. Це ненормально. Я воджу машину, і мені простіше буде дістатися з того міста, де дружина знімає офіс. Але громадським транспортом – це просто жах. Я сам так їздив протягом року 16 років тому, нічого приємного в цьому немає.

Причина номер два: квартира старіє. Потрібен ремонт. У квартирі багато старих речей, які власниця квартири відмовляється викидати. Це стара сушарка для одягу. Стара посудомийка, яка не працює. Два жорсткі основи від диванів, які комусь колись служили як основа для ліжка. Коли ми тільки в’їхали в цю квартиру, то користувалися цим мотлохом, але в результаті тільки деформували матрац, який довелося пізніше викинути. Тож із 2020 року все це просто перебуває в нашій квартирі, займаючи вільний простір і як мінімум псує зовнішній вигляд житла.

Третя причина. У нашому будинку живуть чотири арабські родини. П’ять років тому тут жила лише одна сім’я, і з ними ні в кого не було проблем. Чому присутність арабів є проблемою? Та тому що вони роблять, що хочуть, і їм плювати на думку оточуючих. Вони можуть довбати стіни пізно ввечері, коли це вже не прийнято з поваги до сусідів. Вони можуть під вікнами розпалити мангал, і весь дим буде валити в квартири інших мешканців. Ви запитаєте, а чому інші мешканці не зберуться й не відгамселять їх? Закон тут працює трохи інакше, не можна просто взяти та відгамселити когось. Автоматично агресором буде той, хто прийде бити порушника порядку. А запис в поліції може негативно позначитися на кар’єрі, виїзді за кордон, на чому завгодно в майбутньому. Наприклад, якщо у медпрацівника є запис у поліції про правопорушення, пов’язане з насильством, то ця людина вже більше не зможе працювати за професією. І нікого не цікавитиме хто був винуватим і хто постраждалим.

Отже, ми вже почали шукати квартири, переглядаємо варіанти в передмісті Хайфи. Поки що ні на чому конкретному не зупинилися, потихеньку будемо дивитися варіанти.

Чи знайоме вам відчуття дому? Це відчуття затишку, безпеки та спокою в стінах будинку. У мене цього відчуття не було дуже давно, останні 23 роки. Воно з’являлося один раз у 2008-2009 роках в одній дуже затишній квартирі, але потім я з’їхався з дівчиною, а батьки купили квартиру й виїхали звідти. До цього моменту відчуття дому у мене було тільки в тому будинку, де я виріс – в Запоріжжі.

Мене це відчуття іноді відвідувало, коли я бував у друзів, знайомих, навіть у свого роботодавця. Але я усвідомлював, що це чужа хата, і ці думки повертали мене до реальності. До речі, на орендованих квартирах інших знайомих у мене такого відчуття не виникало. Мабуть, є різниця, коли людина вкладає душу в свій дім і коли просто в ньому живе. До чого це я? Та хрін знає до чого. Думаю, це відчуття в житті дуже важливе для кожного.

Всім добра!

Вечірній кущ