THE DIARY GAME

Вітаю шановна спільнота!

Знову зникла з радарів платформи але я хоча і не пишу та читаю дописи, тому можна сказати я й не зникала😁
За цей період дуже багато чого відбулося. По перше вже пройшов рік, як ця війна забрала рідну людину (вже рік я намагаюся добитися справедливості для своєї мами адже вона залишилася вдовою завдяки цьому пеклу)
Паралельно з цим всім кошмаром зараз займаюся пошуками роботи. Як я б не любила свою професію але сталати серед ночі і їхати по три години в одну сторону зовсім не приваблює. Тому було прийняте рішення знайти щось поруч. Тим паче це не на довго, от не можу поянити чому саме так. Відчуваю... Щось повинно змінитися в моєму житті. Тільки би ще ця чуйка підказала в яку сторону зміни повинні бути 😁

Отже вирішила я випробувати свою нервову систему на виносливість. Влаштувалася в один дуже знаменитий магазин на нашому районі. Там штат робітників змінюється як ми миємо руки. Ну ви зрозуміли...

Перше, що мене трішки вігнало в ступор це бардак. Не тільки на полицях але і на складах. Коробки з товаром розкидані по всьому магазину і мені щоб щось знайти потрібно було рази чотири обігати його.

людину мені в допомогу не дали. Хоча я йшла без опиту роботи в цій сфері і в душі не знаю де що в них знаходиться. Ну метод тику ще ніколи не підводив.

Друге.
Вантажників на магазині немає. Весь товар тягають жінки. А це нахвилиночку буває більше 50кг.

Третє.
Відношення в колективі. Майже кожна корчила з себе господиню магазину і намагалася створити якийсь концлагер.
Тобто кожен крок був облитий критикою.

В один прекрасний день коли керуючої магазину не було. Одна така особа вирішила мене допекти.
Я вже давно не дозволяю собою керувати, тому після слів в обідню перерву

я тебе не відпускала. Що за самостійність. Ти повинна в мене питати чи можна тобі на обід йти чи ні.

На хвилиночку обід фіксований.
Я повернулася і вручила їй фартух робочий зі словами :" ласкаво просимо на самий важкий відділ". Розвернулася і пішла додому.

Чотири дні мені обривали телефон з проханням повернутися. Тільки от я себе знаю, якщо я повернуся то наступного разу так спокійно та жіночка не допрацює робочий день. Тому від гріха, краще ось так😁