Легенда та історія міста Харків про Андрія Квітку.

Вітаю шановна спільнота! 💙💛

Я до вас з черговою історією мого міста.

Найбільш романтичну і особливо не достовірну легенду про виникнення Харкова привів в оповіданні «Заснування Харкова. Старовинний переказ »Григорій Квітка-Основ'яненко. Будучи представником одного з найстаріших козацьких родів Слобожанщини письменник вирішив пов'язати заснування міста і походження своєї сім'ї.

Першим поселенцем, які прийшли на землі сучасного Харкова, автор називає свого предка, а місцем з якого в середині 17 століття починалося місто - історичний район Основу. Подібний вибір цілком зрозумілий, адже слобода Основа - родовий маєток Квіток.

Історично Слободу заснував полковник Харківського козацького полку Федір Григорович Донець-Захаржевський, представник відомої козацької старшинської родини Донець-Захаржевських, у другій половині XVII ст. як родинний маєток.
У 1713 р. вдова полковника Федора Григоровича Донець-Захаржевського продала слободу козацькій старшинській родині Квіток.
Першим власником слободи з роду Квіток став Григорій Семенович Квітка, який збудував у слободі першу дерев'яну церкву в ім'я Іоанна Предтечі. До ХХ ст. Основа була родинним гніздом сім'ї Квіток.
Маєток переходив у спадок у родинному колі.

Герб роду:

Згідно з версією Григорія Квітки-Основ'яненка на початку 17 століття (за часи Івана Грозного чи Бориса Годунова)хлопчик на ім'я Андрій, син опального московського боярина( який втік за кордон і там помер), потрапляє до Києва, де опиняється на вихованні у пана Яселковського.
Найцікавіше в житті Андрія Квітки починається з його переїздом в будинок київського воєводи, чия дружина вирішила взяти на себе опіку над маленьким сиротою.

Тут Андрій зустрічає дочку воєводи. Між молодими людьми зав'язуються романтичні відносини і юні закохані, заручившись підтримкою кількох вірних козаків вирішуються на втечу з Києва. Молода сім'я знайшла притулок на незаселених територіях, недалеко від Чугуєва, які в наслідку отримали назву Основа.
За красу і добру вдачу панська дочка називає Андрія Квіткою. Згодом ласкаве прізвисько трансформувалося в прізвище.

Надалі Андрій Квітка займався залученням переселенців з Наддніпрянської України і підставою нових слобід. Особливо йому сподобалися території навколо хутора на березі річки Харків, у Білгородській криниці.

Збільшення числа селян призвело до вирішення побудувати укріплене місто на горі, по обидва боки якої проходили річки Харків і Лопань (сьогодні це місці відомому харків'янам під назвою Університетська гірка). На загальних зборах виникло місто вирішили назвати Харків, за назвою річки,що тут протікає.

Звичайно ж історія переказана Григорієм Квіткою-Основ'яненко не розглядається істориками як повноцінна версія заснування міста, але вона є дуже колоритною, міською легендою.

Одружився Григорій Федорович досить пізно – у віці 43 років. Його обраниці було лише 21. З Анною Григорівною Вульф чоловік познайомився в Інституті шляхетних дівчат. До Харкова дівчина переїхала із Санкт-Петербурга на навчання. Вона була напрочуд розумною, начитаною та приємною. Чим і підкорила серце не менш освіченого чоловіка.

Під час навчання в Інституті шляхетних дівчат ученицям було заборонено іноді просто розмовляти, адже їх виховували для роботи гувернантками в знатних сім'ях. Досить юна Ганна страждала в такій суворій дисципліні, часто плакала і сумувала за Петербургом. Однак несподіване кохання змусило забути дівчину про всі проблеми, вона повністю розчинилася у відносинах з Григорієм Квіткою. У 1821 році через два роки стосунків пара одружилася.

На однойменній вулиці на честь 215-річчя від дня народження великого українського письменника встановили пам'ятник 1993 року. Авторами пам'ятника були скульптор С.А. Якубович та архітектор Ю. М. Шкодовський. (Перше фото цього допису)

Пам'ятник оформлений у вигляді погруддя письменника з чорнильницею в руках. За свідченням близьких і рідних Григорія Квітки по всьому будинку були розставлені чорнильниці, щоб він міг скористатися ними будь-якої миті.

Прикро, що зараз ім'я цієї важливої ​​для Харкова (і не лише) персони залишається поза увагою влади. У радянські часи пам'яті про Квітку приділяли увагу. Хоча існує припущення, що при знищенні Холодногірського цвинтаря на 2-й міський цвинтар перенесли не прах письменника, а лише його надгробок.
Колишньому Горяїновському провулку до 200-річчя від дня народження нашого великого земляка дали назву вулиці Квітки-Основ'яненка. За часів незалежності пам'ять про Квітку поступово зникала.
1994 року йому встановили пам'ятник-бюст, з 2001 року проводили обласний фестиваль-конкурс гумору «Шельменко вітає», влаштовували невеликі ювілейні заходи.
Але…. він не став однією з важливих постатей минулого Харкова. Принаймні поки що..

Все своє життя Григорій Федорович провів у Харкові, і займався не лише письменством:
служив у різних установах, його обирало дворянство ватажком, сумліним суддею, головою Палати карного суду.
Був директором театру, заснував Харківське товариство благодійництва та Харківський інститут шляхетних дівчат.
Його п'єси завжди подобалися харківській публіці та мали величезний успіх, бо вони про Харків та харків'ян.
Найбільш відомі твори Квітки-Основ'яненка –
«Конотопська відьма»;
«Пан Халявський»;
«Сватання на Гончарівці»;
«Шельменко-денщик»;
«Мертвецький Великдень»;
«Сердечна Оксана»;
"Маруся";
«Козир-дівка» та інші.
Перший харківський журнал «Український вісник» з 1816 по 1821 виходив під редакцією Квітки.

Ми можемо собі тільки уявити, скільки часу життя він провів на рідній своїй Основі, там, де стояв його прізвище. Сьогодні цей парк носить ім'я Квітки-Основ'яненка, і хоча тут не залишилося стародавніх цінних дерев із того маєтку, він асоціюється зі старовинним парком благородної родини. Прогулюючись уздовж річки Лопань на Основі, звідки відкривався краєвид на Харків, ми можемо відчути у поривах вітерця та шелесті листочків, як Квітка любив наше місто!

У нашому місті залишилося багато куточків, пов'язаних з ім'ям Квітки-Основ'яненка, і ще більше знищено за радянських часів. Перестали існувати будівлі дворянських зборів на Миколаївській площі, урядових («присутніх») місць на Соборній площі, Інституту шляхетних дівчат по Сумській вулиці, церкви та палацу на Основі, комплекс Курязького Преображенського монастиря, батьківський будинок у Харкові на Воскресенській вулиці. Ще до 1917 року було розібрано будинок Зарудних на початку Пушкінської вулиці, будинок матері Квітки Катеринославською вулицею… Тобто в місті вже немає взагалі нічого, що нагадувало б про родину Квиток! Останній будинок цього роду розібрано у 2020 році, а сьогодні-завтра розберуть будівлю училища імені Квітки-Основ'яненка на Основі.

Річка Лопань, вид з Основи на Харків, листівка початку XX ст. з колекції В. Завершинського

Останні місяці життя Григорій Федорович провів не на Основі, він змушений був залишити свій будиночок після сварки з братом та його новою дружиною. Тому переїхав до Харкова, де винаймав квартиру в будинку дворян Краснокутських на Благовіщенській площі.

Наприкінці липня 1843 Квітка-Основ'яненко важко захворів, хвороба мучила його одинадцять днів. Він помер 8 серпня 1843 року о п'ятій годині пополудні на руках коханої дружини та в колі рідних та друзів, серед яких були Микола Юрійович Квітка та Петро Петрович Гулак-Артемовський. Відспівував Квітку єпископ Інокентій, багато городян проводжали покійного до місця поховання на Холодногірському цвинтарі. Від білого мармурового надгробка відкривався вид на Харків… Пізніше поруч знайшла вічний спокій і дружина письменника Ганна Григорівна, яка померла 31 січня 1852 року від сухот.

Надгробок Г. Ф. та А. Г. Квіток на 2-му міському кладовищі, фото А. Парамонова, 2023 р.

Незважаючи на важкі випробування, які проходить українська держава, пам'ять про Григорія Федоровича Квітка-Основ'яненка живе — насамперед завдяки приватним ініціативам.
З ініціативи Фонду Дениса Парамонова до 180-річчя від дня смерті драматурга Григорія Квітки-Основ'яненка видано книгу «Григорій Квітка-Основ'яненко: від Основи до Харкова».
У книзі розповідається про маловідомі факти з життя найбільшого українського драматурга. Автором видання є харківський краєзнавець та журналіст Андрій Парамонов.

Тож пошукайте у продажу цю книгу і вона займе гідне місце на ваших книжкових полицях вдома та буде зберігати історію України для нащадків.

А ще запрошую вас до нашого чарівного міста Харків, який славиться своїми парками. Ми чудово проведемо час!

(посилання:https://times.kharkiv.ua/ru/2023/08/13/progulki-po-harkovu-s-andreem-paramonovym-memorialnye-mesta-kvitki-osnovyanenko/ ; https://kharkovskiye.info/ru/eternal-2253-grigorij-kvitka-osnovyanenko-vklad-v-razvitie-harkova)