Я співчуваю всьому, окрім людського горя

Як знаходити слова знов і знов?

Як не втрачати себе коли світ такий як він є насправді?

Чому все ЦЕ продовжується і як скінчиться?

???? питання, питання, питання.... багато питань..


Оскар Уайльд "Портрет Доріана Грея". Там є такі слова:

– Я співчуваю всьому, окрім людського горя. Йому я не можу співчувати.
Воно надто потворне, надто жахливе і пригнічує нас.
У загальному співчутті до страждань є щось дуже хворе.
Співчувати треба красі, яскравим фарбам та радостям життя. І якнайменше говорити про темні її сторони.

Моя країна заглинається в горі, вогні, смерті, сльозах, стогнах. Все це не природні катаклізми накшталт повені, землетрусу, цунамі, лісовій пожежі, тощо...
То сусіди нам все це принесли. Сусіди! Такіж самі люди у яких є мати й батько, сини та доньки, котики та собачки. Начебто такі самі люди по образу божому створені.
А може то інші створіння?
Якісь чудовиська в обличчі людей?
???питання, питання, питання...

А існує на Землі ще й інший світ. Світ краси та радощі.
А світ спостерігає та живе своїм життям. Наше горе для світу занадто потворне, щоб вдаватись у подробиці. Навіть, щоб розібратись хто прав, а хто ні. Обличчя людей того світу звикли до щасливих посмішок. До спокою.
І сьогодні наші світи не перехрещуються. Чи станеться це знов?

Вчора мій чоловік отримав дзвоник від знайомого з міста Борзна, яке знаходиться в Чернігівській області. Дамо йому ім'я Вітя. Він доволі літній вже та доволі своєрідний чоловік. Часто дзвонить та питає як воно у нас в країні що коїться. Вчора до них в місто рашисти запустили ракети та дрони. Каже було чутно 11 взривів. "Ото, каже, я вже помяв, що дійсно війна!"

Ви уявляєте? Майже 11 років війни з росіянами зараз, з яких 3 роки страшної війни, де окупація та знищення міст і селищ вщент. А прямо у нас, тут, в Україні, є люди, в міски яких досі це не дійшло та не вміщується. Вони досі вважають, що нічого страшного не відбувається..... пауза...

А ще, вже сьогодні, мій чоловік отримав повідомлення на ФБ в Південної Африки. Воно було по робочій темі і то таке.. Але вони поглибили переписку і той пише: Я співчуваю вашій війні, але я мало що про це розумію, бо мало інформації. А якщо вона і є, то поверхнева. Я не знаю історії України і не можу бути ні на чиєму боці.... пауза...

То на що нам, українцям, сподіватись? Де знайти правду? В чиїй очах?
Світ не виновний ні в чому, він просто ні в курсі....
Наші події по телевізору в новинах світу займають пару хвилин. Я сама то спостерігала...
А кожен день і кожну нічь, і кожну мить в Україні йде ВІЙНА.....пауза....
І навіть прям тільки що ракета влучила знов в моє місто Харків. Йду читати новини та ховатись в коридор, бо ще летить ворожий дрон.