Час ставати науковцем?

Колись дуже давно, мабуть ще до нашої ери, коли я закінчував університет, у мене в дипломі були лише оцінки "відмінно". Проте насправді я не був аж надто успішним студентом, у своїй групі у мене був лише четвертий рейтинг. Рейтинг, а також той факт, що я влаштувався працювати на роботу за спеціальністю ще до того як захистив диплом, якось навіть не допускали думки, що я міг би продовжити свою дорогу в науці.

Певний час наша українська наука була дещо відірвана від реального світу. Тобто технології пішли вперед, а в нас продовжували викладати застарілі речі. Наприклад, я працював на заводі, де був електроліз за мембранною технологією, тоді як в університеті ще викладали електроліз за діафрагмовою і ртутною технологіями, а про мембранний просто згадували, що ось такий почав набувати популярності. У той же час, ртутний електроліз вже був заборонений у ЄС, а діафрагмовий був присмерті.

Нове покоління українських науковців взялося швидко наздогнати це відставання. І, якщо говорити про хімію, виявилося, що це не так просто, бо успішно функціонуючих хімічних підприємств, які б розвивалися і співпрацювали з університетами, є вкрай мало. Тому до мене, як до випускника, який працював за фахом, час від часу виникала певна увага.

У 2015 році я отримав першу пропозицію вступити на аспірантуру. Але я про це навіть думати не хотів. По-перше, вчитися ще чотири роки я не мав жодного бажання. По-друге, в той час моя кар’єра виглядала дуже перспективно і я всі свої зусилля вкладав у свою роботу.

У 2018 році я отримав другу пропозицію, від іншого доктора наук, іншої кафедри. Але і тоді я відмовився.

Минулого грудня мені зателефонували втретє. Цього разу я задумався, бо моя компанія знаходиться в летаргічному сні і часу на аспірантуру в мене мало б бути вдосталь. Ми домовилися повернутися до цього питання в кінці весни.

І ость я зважився подати документи та отримав посилку з екзаменаційним листок для допуску до Єдиного вступного іспиту:

Для спроби вступу, як це зі мною часто буває, я обрав найгірший із можливих проміжків часу. По-перше, всі мене вважають ухилянтом 😁, бо чого б це старий пердун пхався у якусь аспірантуру. По-друге, цього року прохідний бал збільшили зі 100 до 160. Зважаючи на те, що більшість часу я займався такими високими матеріями я к сіно і городи, шансів набрати 160 балів у мене немає 🙂.

Проте я вирішив не відступати і таки спробувати. Тож сьогодні, отримавши екзаменаційний лист, я зайшов в особистий кабінет щоб дізнатися де і коли в мене іспит.

Проте я зміг дізнатися лише те, що іспит буде в Івано-Франківську. Коли і де саме чомусь ще невідомо.

Я так думаю, що іспит планували провести у Івано-Франківському Національному університеті нафти і газу, але після того як по його навчальному корпусі завдали ракетного удару плани трохи змінилися.

"Не мала баба клопоту - купила порося". Цей фразеологізм про мене. Мало того, що я зараз контактую з кількома підприємствами з різних міст з метою змінити місце праці, так я ще й придумав собі якісь іспити. Аж самому цікаво що з того всього вийде.