Експериментатор

Скрутні часи вимагають нестандартних рішень. Саме так можна охарактеризувати те, чим мені зараз доводиться займатися на роботі.

Як я вже згадував, компанія, в якій я працюю, висить на волосині і є дуже близькою до загибелі. З трьох тисяч працівників, які тут працювали, гадаю третина вже втекли. Всі інші теж би звільнилися, але невелике місто не може забезпечити роботою всіх охочих.

В такі часи доводиться добре думати як би то вижити. Саме час для певних ініціатив, які за інших обставин були керівництву нецікавими.

Дійшла черга і до однієї моєї ідеї, яку я пропонував вже доволі давно. Один із заводів, який входить в структуру компанії, виробляє побічний продукт. Фактично це соляна кислота, яку можна було б продавати на ринку, але вона сильно забруднена. Відтак її просто зливали в каналізацію і вона чинила додаткове навантаження на очисні споруди.

Багато разів лунали пропозиції щось із цим побічним продуктом робити. Але для того щоб очистити цю кислоту, її потрібно випарувати, а це дуже і дуже багато грошей на енергоресурси. Одним словом, це було б точно економічно невигідно.

І тут, шукаючи різну інформацію в інтернеті з цього приводу, я дізнався, що існують абсорбенти, які теоретично могли б хоча б частково вирішити питання очистки кислоти. Але їх ніхто ніколи в таких умовах не випробовував. Моя пропозиція полягала в тому, щоб спробувати очистити наш побічний продукт за допомогою цих абсорбентів. Але в той час компанія процвітала і ніхто не хотів займатися дурницями, які невідомо чи дали б прибуток.

Зате все змінилося тепер, коли керівництво хапається за будь-яку соломинку, щоб компанія остаточно не полетіла у прірву. Мені дозволили перевірити мою ідею, але спочатку в лабораторних умовах.

Я знайшов у інтернеті якогось китайця, який був менеджером з продажів абсорбентів, і написав йому листа з проханням прислати мені зразок своєї продукції для тестування. На щастя, він відгукнувся і прислав мені по 1 л двох різних абсорбентів, і зробив це безкоштовно.

Оскільки серед моїх співробітників, а особливо керівництва, ніхто до кінця не розумів чим я займаюся, а більше через те, що всі боялися щоб через мене не отримали додаткової роботи, мені виділили найстарішу давно закриту лабораторію. Мовляв, роби собі там що хочеш, все одно не шкода.

Прийшов я в ту лабораторію, яка мабуть датується ще кам’яним віком, і з усілякого доступного там мотлоху зробив ось таку примітивну установку:

Обидва абсорбенти я завантажив у лабораторний посуд, під’єднав поступово і почав свої експерименти:

Це все тривало кілька днів. Спочатку я очищував кислоту, потім регенерував (відновлював) абсорбенти щоб переконатися, що вони можуть відновитися і працювати знову. На завершення отриману кислоту я відніс в нормальну лабораторію, де професіонали за допомогою хроматографа, аналізували наскільки мені вдалося або не вдалося досягти якогось результату.

Не обійшлося і без неприємностей. Одного разу я залишив свою установку працювати цілу ніч без нагляду і залив всю підлогу лабораторії кислотою.

Ось так я несподівано став хіміком-експериментатором. Давно я не працював у лабораторії, можливо ще з часів коли я був студентом. Довелося багато чого згадати, а ще багато допоміг інтернет. Поряд була технічна бібліотека, але там надто старі книжки, в яких я не міг почерпнути нічого корисного.

Результати моїх експериментів на 90% позитивні. Чому на 90%? Тому що наявне обладнання не змогло з достатньою точністю визначити чистоту отриманого продукту. Але загалом ідея працює і я більш ніж задоволений результатом. От тільки коли діло дійшло до промислового впровадження, як завжди виникли труднощі з фінансуванням. Впровадження відкладене "до кращих часів" та ще й з приставкою "можливо". Зате було цікаво зайнятися чимось зовсім новим🙂.