Мої перші цьогорічні гриби

Ранок сьогодні видався похмурим. На горизонті важко пливли темні, аж сині, хмари. Виглядало, що ось-ось проллється дощ. Минав час, а опадів не було. Так само і прогноз синоптиків не передбачав опадів на сьогодні.

Невизначеність з погодою внесла сум’яття в мої плани і я вирішив перечекати дві-три години, поки не стане зрозуміло що буде з погодою. Але просто чекати було нецікаво і мені спало на думку піти в ліс подивитися чи є гриби. Я вхопився за цю думку і пішов на прогулянку.

Варто зазначити, що жодних передумов для походу за грибами не було. Тобто ніхто зі знайомих не казав, що зараз є гриби, і на ринку було порожньо. Коли в лісі повно грибів, це відразу видно на місцевому ринку, бо тоді там продається дуже багато грибів. Тому я очікував, що нічого не знайду, але це не завадило мені перевірити.

Тільки-но я зайшов у ліс, як на мене там вже чекав ось такий підберезник, яких у нас називають милозвучним словом... каліка. Гадки не маю чому так прозвали ці гриби. Поки вони молоді, вони вигядають цілком привабливими і міцними. Своїй назві вони можуть відповідати, коли вже старі. Але будь-які старі гриби погано тримаються купи.

Перший знайдений гриб додав мені наснаги і я з упевненістю пішов далі, заглиблюючись у ліс. Мене радо зустріли мої давні друзі - комарі. Відчувалося, що вони скучили, бо не бачили мене ще з минулого року. Дійшло до того, що я зламав якусь гілку і махав навколо себе, як у давнину махали віялом біля фараона.

---

Незабаром мені знову трапилися підберезники. Це були молоденькі гриби і це народило в мені надію, що я зараз назбираю цілу сумку грибів. З економічної точки зору вони мені абсолютно непотрібні, тобто їсти ми і так маємо що 😁, але тільки грибник може мене зрозуміти, бо тільки він відчував той азарт, який з’являється у людини, яка знаходить гриби. Мабуть це залишилося в нас десь на рівні інстинктів, оскільки колись від того чи ти щось знайшов, залежало виживання твоєї сім’ї чи племені.

---

Час від часу мені траплялися ще підберезники, але якщо порівнювати з кілометрами, які подолав, то можна сказати, що грибів дуже мало. На диво у мене не вийшло жодної чіткої фотографії, хоча в лісі на невеликому дисплеї телефона я цього не помітив.

Нарешті, коли я вже повернув у зворотному напрямку і почав рухатися в бік виходу з лісу, мені трапився інший вид грибів. Це сироїжка, хоча ми тут ніколи н використовуємо цю назву. Для нас це червона голубінка.

В цьому грибі важко впізнати червоний колір, бо він ріс на палючому сонці, а середину його шапинки прикривав опалий листок. Крім того, над цим грибом вже попрацювали слимаки.

Зі слимаками в нашому регіоні справжня біда. Теплі зими останнього десятиліття привели до того, що їх тепер безліч. В лісі важко знайти гриб, якого б не "надкусив" слимак. Але якби ці тварини обмежувалися лише лісами, ніхто б на них не наговорював. Але ж ні, вони цілими полчищами лізуть на людські городи і пожирають все, що можуть з’їсти.

Також я натрапив ще на ось такий мухомор. Якщо я не помиляюся, він їстівний, але з вашого дозволу я це перевіряти не буду. Зате цей гриб може вам показати наскільки в лісі сухо. Через брак вологи він вже є навіпзасушеним. Дощі, які час від часу проливаються під час грози, для лісу нічого не змінюють. Тут надзвичайно сухо.

Наприкінці, при виході з лісу, я ще знайшов ось таку сховану в траві червону голубінку (сироїжку). Це була моя остання знахідка. Після цього я вийшов з лісу і попрямував додому.

Можливо вас цікавить мій кінцевий результат. Скільки ж грибів я знайшов у підсумку? Це дуже просто - нуль. Кожен гриб, який ви бачили на фотографії був червивим і мені довелося їх всіх викинути ще в лісі. Але це не страшно, бо те, за чим я йшов у ліс, я знайшов 😊.