Військово-лікарська комісія

В країні триває війна і правила мобілізації постійно змінюються. Як законослухняний громадянин, сьогодні я подався до територіального центру комплектування, де отримав направлення на проходження військово-лікарської комісії.

Раніше я був непридатний до військової служби через плоскостопість. У мене є вроджена деформація стопи, плоскостопість найбільшого - 3-го ступеню і деформація хребта. Це впливає на якість життя, оскільки мені важко працювати на роботах, де потрібно багато ходити чи стояти. Через це я надавав перевагу офісній роботі. Але правила змінюються і тепер всім, хто раніше був непридатний, потрібно пройти військово-лікарську комісію до лютого 2025 року.

Я зібрав всі документи, які в мене були, і вирушив у воєнкомат. Там у них не було бажання зі мною говорити, поки я не пройду ВЛК, тому вони видали мені направлення і я поїхав у місцеву лікарню.

Наша лікарня розташована на окраїні міста поруч лісу. Тут тихо і спокійно, по-справжньому гарно. Але цієї краси ніхто не помічає, бо якщо людина тут опинилася, то в неї чи в її рідних є проблеми, а відтак їм не до навколишньої краси.

В лікарні для військово-лікарської комісії організували окреме приміщення, а кабінети всіх потрібних лікарів розмістили зовсім поруч. Все зроблено для того, щоб люди тут довго не затримувалися.

У коридорі було десь 15 чоловік (на фото видно не всіх). Всі чекали на офтальмолога, який був на операції. Люди постійно жартували, що всі "зцілилися" на цій комісії. Я це сприйняв як дотепний і влучний жарт, не більше 😄.

Я розпочав обходити лікарів. Вже в першому кабінеті я з подивом виявив, що мені написали тиск 120/80 і 65 ударів серця в хвилину. При цьому жодних замірів ніхто навіть не пропонував робити 🙂. Хірург і терапевт не запитали мене жодного слова. Їм вдалося з одного погляду провести діагностику і встановити, що я повністю здоровий. Психіатр запитав чи я не маю психічних захворювань 🤔. У будь-якому випадку моя відповідь була суб’єктивною.

Нарешті я дійшов до травматолога, саме того лікаря, який би мав розглянути моє питання з плоскостопістю і хребтом. Я показав йому наявні в мене документи. Думав він мене відправить зробити рентген, щоб перевірити який стан моїх проблем зараз. Але я помилявся. Лікар жбурнув мені документи, сказав, що йому вони ні до чого, і "зцілив" мене, написавши, що я придатний до служби без будь-яких обмежень. 😃

Невропатолог написала діагноз на основі того, що написав травматолог, традиційно не запитавши мене нічого.

Далі мені потрібно було зробити рентген грудної клітки. На жаль на той момент вже розпочався обід, тож мені довелося чекати близько години. Колись очікувати було дуже нудно, але на щастя люди придумали телефони. Я скористався можливістю і прочитав кілька дописів у Steemit. Щоправда я нічого не коментував - набирання тексту в телефоні для мене досі є вкрай незручним заняттям.

Насамкінець мені залишилося отримати лише один підпис - голови комісії. На жаль було вже після обіду і лікарі кудись порозходилися, так само як і військовозобов’язані.

Медсестра мене запевнила, що голова комісії ще буде, тому я сидів в порожньому коридорі і за допомогою телефону блукав просторами Steemit. Майже годинне очікування нічого не дало, я зрозумів, що сьогодні більше нічого не зможу зробити. Доведеться через один підпис знову відпрошуватися з роботи і їхати в лікарню у понеділок.

Додому я йшов з двоякими відчуттями. З одного боку я був у захваті від нашої медицини, яка все-таки змогла вилікувати всі мої, хай і незначні, але недуги 😉. З іншого боку мені було трохи сумно, що я не встиг все зробити за один день.