Як я по підвалах лазив

Інколи доводиться виконувати зовсім несподівані завдання 🙂.

Одного чудового дня я як завжди прийшов на роботу, маючи намір зайнятися своїми рутинними завданнями з експертизи піднаглядного обладнання. Але щось пішло не так. Мені видали якусь сумку.

Сказали, що там є пірометр, і мені потрібно терміново їхати в місто.

Дорогою я вияснив деякі деталі. Наша ТЕЦ, окрім виробництва електроенергії, постачає тепло в місто. Хоча більшість споживачів давно перейшла на індивідуальне опалення, є ще будинки, де цього не зроблено. В одному із таких будинків одна пенсіонерка написала скаргу, що в неї у квартирі холодно. Виявилося, що мене включили до складу комісії, яка зобов’язана перевірити чи належним чином подається теплоносій до будинку.

Прибувши на місце, я зустрівся з іншими членами комісії. Всі без винятку були жінками старшого віку. Представниця управляючої компанії, яка обслуговує будинок, повідомила нам, що межа розподілу відповідальності між ТЕЦ і їхньою компанією знаходиться у підвалі.

Почувши це, я поглянув на будинок. Переді мною стояв п’ятиповерховий дім, побудований за часів радянської окупації. Одне уявлення про те, в якому стані підвали в таких будинках, викликали в мене непереборне бажання повернутися в офіс. Проте, інші члени комісії, були сповнені рішучості. Вони, наче всюдиходи, миттєво увійшли в повністю темний підвал.

Тим часом я хотів хоча б ознайомитися з приладом, який мені дали, тому залишився ззовні і розпакував сумку.

---

Зрештою я теж спустився у підвал. Там у повній темряві я побачив трьох бабок, які наче шахтарі, присвічували собі телефонами і рухалися вперед. Я зробив те саме. Спочатку я був приємно здивований, бо підвал був сухий і тут навіть не смерділо. Як для такого старого будинку, це рідкість. Але моя радість була недовгою. Я помітив, що всі члени комісії зупинилися. Коли я підійшов, то побачив, що перед нами розкинулося ціле озеро.

Далі ніхто з жінок іти не хотів, тому довелося мені робити це самому. Я чалапав водою. Зайве казати, що я зовсім не був готовий до такого завдання і був одягнений у чистий новий одяг, який тепер став далеко не таким чистим. Перше, що я виявив, це те, що теплоносій (гаряча вода) замість текти у батареї, витікає у підвал. Не ввесь, звичайно. Далі мені довелося перелазити через якісь труби, шукати острівці, щоб не набрати води... Одним словом, це був серйозний квест.

Нарешті я добрався до межі розподілу і заміряв температуру.

На вулиці було -6 градусів, а температура теплоносія +59 градусів, що відповідало всім нормам. І заради цього мені треба було лізти в якийсь мокрий і темний підвал!

Після цього ми ще склали акт обстеження і на цьому моя неординарна місія була завершена. Просто пригода якась 😃.