Перший сніг.

Перший сніг - це як понеділок, з якого почнеться "нове життя". Ну для мене це завжди якось так ☺️

З першим снігом у мене пов'язані і теплі спомини і смішні.
Ну по - перше: перший поцілунок з моїм чоловіком. Батьки були в Болгарії і я жила у бабусі. Після дискотеки пішов мене проводжати в село. І зараз пам'ятаю яка темна ніч була. І раптом, коли йшли по дамбі через ставки - посипав густющий сніг. Без вітру, рівний і лапатий. За п'ять хвилин насипало чималенькі кучугури. А попід снігом була ожеледеця - всі ж розуміють що падали ми не один раз 🤣 Ось після якогось чергового приземлення і стався той перший поцілунок 😘
Перший сніг випав в ніч, коли з'явилася на цей світ моя доця. За ту ніч його нападало майже по коліна. Коли чоловік виспався після нічної зміни і прийшов у лікарню забрати мене додому ( бо обіцяв 😊) приніс мені теплі сапоги і шубу. Мобільних телефонів тоді ще не було і він не знав, що в нас вже донечка є. Кажу йому - "ще одну пару сапожок треба". А він здивовано - "А що, ми вже народили?"🤣🤣🤣

З першим снігом пов'язаний спомин з дитинства. Наша бабуся жила в приватному секторі через ставок від району. І батьки кожні суботу, неділю дозволяли нам ночувати у бабусі. Люба бабуся - то було щастя ❤️. А ще там була піч, пухові перини, відсутність уроків, ковзанки на ставку, як стане лід, купа друзів і перші симпатії. Я мабуть навчалася в п'ятому класі, бо Наталка ще в школу не ходила. Був у мене там якийсь залицяльник ( зараз вже і на ім'я не пам'ятаю, давно то було 🤦) позвав до ставка подивитися чи скоро вже на ковзанах будемо кататися. Вже і мороз був, але ставок ще не замерз. В цей час пустився густий сніг. Стояли на кладочці, що з неї рибалки рибу ловлять, дивилися як сніжинки тануть у воді, а берег біліє. І тут він вирішив поцілувати мене в щоку. Не встигла я засоромитися, чи ще якось відреагувати, бо в цей час на Наталку ґедзь напав - вона хотіла зіштовхнути мене з кладочки. Штовхала своєю п'ятою точкою, та вийшло що спружинила і полетіла у воду сама 🤦 Там не глибоко, але ж на вулиці вже чималенький мінус. Курточка на ній надулася як рятівне коло. Хлопець десь швидко знайшов велику гіляку, зачепив за курточку і вже майже витяг її на берег. От як так швидко інформація передається по селу? Ще Наталка лише вилазить зі ставка, а бабуся з віником держаком по спині вже обох гріє 🤣🤣🤣 ( на хвилиночку - у бабусі було майже 130 кг і до цього випадку я вважала що бігати вона не вміє 🤦). До хати віником нас швидко дігнали.
Прийшли в хату, одяг на піч, Наталку туди ж. Бабуся попереджає - як прийде тато забирати вас, то ви ж не розказуйте йому, бо не пустять вас сюди більше. Наталка клянеться - "Та ні за що в світі не розкажу 🙏". Як думаєте - які були перші слова, лише тато в двері? "Ой, таточку, я ж сьогодні трохи не втопилася!"🤦🤣🤣🤣
На фото ми з Наталкою ( тоді взагалі батьки не заморачувалися щось про"моду " для дітей 🤣) десь з горок катаємося.