The Diary Game : Котики, котусики

Всім привіт!!!

Сьогодні п'ятниця, останній робочий день. То я відпрацювала і тепер вдома. Попереду два вихідних і це не може не тішити. Прийшла на роботу, світла немає, сирена за сиреною, десь вдаличені добряче так гепнуло, був приліт. От що саме боюся, так це не дай Боже смерть мене застане на роботі. Якщо доля, то краще вдома... Такі думки мене відвідують кожного дня. Ці ракети, шахеди, руйнування, смерті, знищені долі людей. Підерація тішиться, їхні чати так і кишать щастям від бід інших людей.

Коротше є у мене на роботі котусики. Вони вже знають що якщо я на роботі, то більш за все у них буде свято. Наші дівчата чомусь не люблять їх. Був колись випадок, наша директор заборонила годувати котів, або годувати десь там за парканом. Ну а це ж тваринка, їй же не скажеш: сиди тут та чекай.. І якось ми працювали на території, прибігла до нас кішка. Одна зі співробітниць погукала ту кицьку та як зацідила їй з ноги. Блядь, я як побачила, як почала на неї горлати. Андатра стара, щоб вона жила довго! Як працювати так у неї коліно болить, а як ображати кішку, то коліна гнуться аж бігом! Ми з тою андатрою дуже посварилися. Вона каже що просто не любить котів. Добре, кажу, не любиш, не звертай уваги, нащо бити? Отже мої висновки що до деяких людей, то вони несповна розуму.

Не будемо про сумне. Годують цих кицьок три сторожа кожного вечора, та я. Не скажу що кожен день, але частенько підгодовую. Не можна розводити на території дитячого закладу тварин, але ми ж не педерацисти, підгодовуємо, приносимо хто що має. Отож і сьогодні прийшла на роботу, тільки но почала годувати котусиків як почула бабах! Коти порозбігалися навіть не доїли.

Довелося їх шукати, гукати, виманювати, щоб вони прийшли та закінчили свою трапезу. Спершу прийшла одна кицюнька, їсть аж хвостик трясеться, бідна, голодненька та злякана. А худа яка, як колгоспний соняшник, одна голова стирчить. Потім прийшла і друга кицька, така ж сама, голодна та худа, злякана. Сьогодні якось так швидко пройшов ранок, що я не встигла нічого приготувати для тих кішок. Зазвичай я або "позичаю" їжу у свого Арчіка, або приношу те що сама не доїла. То по дорозі купила павучі вологого корму.

Зміна пройшла швидко, але сирени за сиренами, світло то є то немає, інтернет ліг, зв'язок через раз, а по роботі треба було іноді телефонувати. Коротше дочекалася я вихідних. Сподіваюся що за ці два дні з кішками буде все добре.

Всім миру...

________💛💙________

Все буде Україна!