The Diary Game : Вимучена ікона Фотінія

Привіт спільнота. Намагаюся відволіктися. Потроху буду писати, бо можна зійти з розуму коли все тримати в собі. Я не хочу розказувати на весь Стім що трапилося, мої рідні, близькі та знайомі друзі про це знають і того достатньо. Іншим воно ні до чого, та і кого колихають чужі проблеми, якщо вже так бути чесною?

Я обіцяла вишити ікону іменну для плимінниці свого чоловіка. Почала шити, а потім прийшла погана звістка та якось було не до шиття. Намагалася і зараз намагаюся оговтатися, та продовжила шити, бо обіцяла ж. До того ж це мене хоча б трохи відволікає.

Ікона для Світлани, по якимось там канонам вона називається Свята Преподобна Фотінія. Зазвичай шию я таку ікону дні три, чотири, але цього разу було довше. От десь години дві назад як я її завершила, а починала ще в двадцятих числах березня. Завтра віднесу її у майстерню, одягнуть Фотінію в рамку та поїде вона до своєї власниці у Павлоград.

Ми майже кожен день спілкуємося з племінницею, то вона каже, що ця ікона дуже вистраждана, я коли її шила то думи були сумні і тяжкі. Чи то дасть щось чи ні, але я сказала, нехай вона віднесе цю ікону у церкву та освятить. Хоча мене у ту церкву не затягнути, не несуть мене туди ноги навіть у важкі для мене часи.

Всім добра, читачі..

________🇺🇦________

Все буде Україна!