The Diary Game : Як я рада бо вдома

in hive-145157 •  5 months ago  (edited)

IMG_20240921_131558.jpg

Всім привіт!!!

Я вдома! Нарешті, нарешті, нарешті!!! Захитала ця робота, тож я в п'ятницю відпрацювала останній день та більше туди не повернусь. Щоправда директор не хотіла брати в руки мою трудову, щоб зробити запис, навіть вирішувала за мене, мовляв, ти працюватимеш, я тебе не відпускаю. Але ж я закони і права знаю, заяву було мною написано, наказ на звільнення був також мною підписаній, і дасвіданнягуси... Задовбало все. Пройде час, охолонуть (в норм сенсі, а не в тому в якому я іноді думаю ☺️), та усе підпишуть. В трудовій книжці запис коротше треба зробити. Ну то таке вже.

IMG_20240923_135601.jpg

IMG_20240923_135545.jpg

Отже мій ранок. Арчик плигав зранку як лось, підм'явкував, який вже там сон, тому я прокинулася, зробила каву, увімкнула передачі та стала чекати на масажиста Олю. Сьогодні був останній день масажу. Хондроз, це така зараза у мене є. Оля каже, що ця болячка виникає майже у всіх людей, тобто немає ідеально здорових спин. Плюс я спину застудила і воно віддавало всюди, нило, пекло, смикало. Треба тримати у теплі. А я будучи на роботі в підвалі під час сирени, нахапалася там протягів, потім вийшла на поверхню спітніла від роботи, потім знову в підвал на протяги. Та хай би воно сказилося. Взагалі то протяги мої вороги вже давно та надовго, чуть що і одразу запалення м'язів і всього чого можна.

IMG_20240913_115433.jpg

IMG_20240913_115425.jpg

Ну коротше, масаж закінчився, інструкція що можна, що не можна освоєна (аби ще на роботі до того прислухалися😂, бо на твоє здоров'я всім начхати), та і все, день попереду. Хотіла вийти по магазинам, пройтися подивитись ціни на кахель, хоча б приблизно скільки воно все коштує. А потім подумала, після масажних вправ так добре, не хочеться навіть робити зайвих рухів. Вирішила обсмажити картоплі на салі, залила те все яйцями, зробила салату з помідорів та і все, засіла за читанням Стіму. Ніхто вже нікуди не йде😂.

Ремонт же не завтра, і навіть не післязавтра. Сподіваюся, що скоро ремонт у ванній таки розпочнеться, чекаю поки майстер завершить роботу на одному об'єкті, та прийде на мій об'єкт😂. Тоді сядемо, спокійно обговоримо що я хочу, що майстер може втілити, якого матеріалу скільки треба закупити ну і тд.

Ось тут сиджу мрію про ремонт, як пише співробітниця, мовляв:
-Олесю, я прямо тобі заздрю, ти уявляєш, а тут на роботі божевільня. Все те саме, біжи туди, чого сидиш, ти не те робиш, а ти не так робиш, а хто тобі сказав то робити....

Бля, як я працювала, іноді здавалось що всім нам не вистачає смиренних сорочок. Та вже б кайдани вдягли та ціпком хуярили, чего вже так соромитись.
Пишу їй:
-Ну ти молода, чого ти там сидиш? Шукай іншу роботу якщо не вивозиш. Що ти там вичікуєш? Поки грамоту намалюють, чи медаль виплавлять? Я морально нестійка, то я пішла.

З одного боку розумію її, поділитися хочеться, бо знаю як воно все там змінюється в секунду, завгосп каже одне, директор друге, купа завдань від обох, наче все робимо, а потім і отримуємо не зрозуміло за що. А з іншого боку, хто вам лікар як ви терпите оте все. Ну коротше, у мене зараз інші плани, покладу собі смаженої картопельки в тарілочку, та салатику, увімкну щось цікаве, і нехай весь світ зачекає, я вільна!

________💛💙________

Все буде Україна!

image.png


Authors get paid when people like you upvote their post.
If you enjoyed what you read here, create your account today and start earning FREE STEEM!
Sort Order:  

TEAM 5

Congratulations! This post has been upvoted through steemcurator07. We support quality posts, good comments anywhere, and any tags.


image.png

Curated by : @nahela

Дякую 🤗

Бачу пішли зимові фрукти. Ну як без солодкого🍫🍭🍬

Пішли, пішли. Наїдаюся персиками, бо взимку їх не буде.

Вітаю зі свободою)) розумію як це, сама була на твоєму місці)))

А я завтра потулю до школи вмовляти директора, щоб звільнила. Дізнавалася сьогодні у знайомої тієї, що працює в районо в бухгалтерському. Бухгалтери лише нараховують та зараховують розрахункові. А звільнятися треба у директорки. А йти до неї писець як не хочеться. І йти треба бажано завтра, бо вона дотягне час із звільненням. Якщо до п'ятниці, не передасть заяви чи наказу, а потім скаже, виходь, бо тобі зарплату нарахували. Ось як було на початку місяця, я написала заяву, вона каже, ой ну попрацюй до 30 бо тобі аванс нарахували вже. І потім каже, а я тебе не відпускаю! Блін, якось важко вирватися звідти, задовбало. Я ж права свої знаю...

Правильно зробила що пішла. На зміни іноді нелегко наважитися, але тільки вони здатні повернути життя у кращий бік

Вітаю тебе зі свободою.
Інакше не сказати)

Та така свобода, не вирватися з тих лап. Сьогодні про це говорили. Ну нічого, якось буде. Права на моїй стороні, а вони там хай як хочуть.