Неділя, початок роботи, про 3D друк

Я починаю помічати, що вступи до моїх дописів стають однотипними. Зараз почнеться скарга на дорожні затори, завтра вона повториться і післязавтра також. Що ж, саме про це я й хотів написати, але потрібно щось змінювати у стилі.

На світлині ранковий міський пейзаж, автівки ледь рухаються на невеликій вулиці. Ліворуч уздовж дороги кам'яна стіна, яка підтримує кілька житлових будинків, побудованих на пагорбі.

а що, якби кожного дня по дорозі на роботу зупинятися й давати мозку "зависнути" у моменті на 5 хвилин

Так, вчора я пообіцяв самому собі розпочати щоденні п’ятихвилинні "медитації" дорогою на роботу. Зупинятися десь у парку, на вулиці, в кущах і дозволяти мозку "зависнути" на 5 хвилин без думок, лише у відчутті моменту.

Так ось, цього не сталося. По-перше, був сильний холодний і сухий вітер, тому зависати мені ніде не захотілося. Бо всіх і все здувало вітром, вулицями носилися хмари пилу та сміття. По-друге, я запізнювався. Тож ідея дуже гарна та приваблива, але залишимо це на більш підходящий для цього день.

Вранці на роботі мені потрібно було роздрукувати конформер для пацієнта, якому належало пройти операцію на порожнині ока. Мова йде про пластикову форму, яка встановлюється в порожнину ока замість протеза для збереження повноцінного об’єму порожнини. Якщо цього не зробити, очна порожнина скоротиться до мінімуму, простими словами — заросте. Раніше у нас у клініці виготовляли такі вироби тим самим методом, що й протези очей — робили форму з гіпсу, заливали матеріал, запікали у печі. В останні роки ми роздруковуємо їх на 3D-принтері методом пошарового нарощування фотополімерної смоли.

Після сканування заготовки модель у форматі .stl доопрацьовується у 3D-редакторі, у моєму випадку це Blender. Під час допрацювання усуваються всі "зайві" артефакти, які утворюються під час сканування, закриваються всі отвори у моделі. Тобто об’єкт має бути маніфолдним і лише після цього можна приступати до друку.

3D-принтер підключений до комп’ютера і для нього є власне ПЗ — спеціальний композер. У програмі перед друком задається тип фотополімерної смоли, яка буде використовуватися, товщина кожного шару. Окрім налаштувань, у програмі додаються елементи підтримки об’єкта. Якщо їх не буде, друк просто не відбудеться, а якщо цих елементів буде недостатньо чи вони встановлені неправильно, то об’єкт буде надрукований лише частково, а залишки шарів просто налипнуть на дно ванночки з фотополімером.

Платформа для друку, а внизу фотополімер.

Спирт.

Коли друк завершено, об’єкт закріплюється на платформі, яку видно на фото, але я забув сфотографувати результат через недостачу часу. Одразу після друку заготовки промиваються у розчині 96% спирту, а після цього поміщаються у спеціальний бокс з ультрафіолетовими лампами всередині для остаточного просушування.

Після просушування поверхня заготовки перестає бути липкою, елементи підтримки зрізаються, а заготовка полірується.

Були часи у 2019 році, коли я намагався надрукувати ніс чи вухо, і в самому кінці процесу друку щось ішло не так через неправильно встановлені елементи підтримки. Це спричиняло величезні втрати дорогих матеріалів. Але з часом приходить розуміння, як модель має стояти на платформі друку, щоб вона витримала до самого кінця. На жаль, у мене не було наставників. Мій бос просто купив цей принтер, через тиждень приїхав інструктор, пояснив скільки встиг за 2 години, і крутися як хочеш. Слава богу, мені не виставляли рахунки за брак.

У неділю в мене 10-годинний робочий день і під кінець дня мозок починає "гальмувати". Так і хочеться відчинити двері кабінету начальника ударом ноги і сказати: "Ну не створений я для переробок!". Але не сьогодні.

Усім гарного тижня!