Субота, ранкові справи у вихідний день

Суботній день видався спокійним, сонячним і неквапливим. Усе б нічого, але днями я виявив у себе два зуби з карієсом, хотів відкласти лікування на найближче майбутнє, наприклад, через місяць. Учора написав своєму стоматологу про проблему, виявилося, є вільне місце на сьогодні, на суботу. Вирішив не втрачати можливості та вилікувати все вчасно.

Люблю поїздки суботнім ранком через вільні дороги, включаючи міжміські траси. Погода була переважно сонячною, на небі виднілися легкі хмарки. Я за звичкою вийшов у теплій куртці, але дорогою довелося її зняти. Поступово температура піднялася до +20°. Це просто якась недозима.

Коли я вже був на місці, з’ясувалося, що мій лікар приїхав раніше, щоб прийняти мене, адже наступний тиждень у нього повністю завантажений і йому було незручно переді мною. Нічого собі лікар. Якби більшість лікарів були такими, як він, то рівень людяності в громадській медицині піднявся б до 99%.

Після лікаря я 10 хвилин прогулявся зеленою алеєю, що проходить через міський район. По центру йде пішохідна доріжка, вимощена плиткою, з характерними вставками. Праворуч і ліворуч від доріжки ростуть високі дерева з густим листям, які створюють затінений коридор.

Ліворуч від доріжки розташована вузька велосипедна доріжка, відокремлена смугою зелені, а вздовж алеї з обох боків знаходяться житлові будинки, вздовж тротуарів висаджені кущі. Атмосфера тут спокійна й підходить для прогулянок чи відпочинку.

Після цього я заїхав у супермаркет за мінеральною водою та вигріб усю Моршинську з полиці. Ми якось нещодавно частіше брали Миргородську, але все ж таки Моршинська трохи краща.

Усе частіше до мене приходить усвідомлення, що я забуваю відпочивати від роботи. Я розумію свої цілі: кар'єра, сім’я, відпочинок, і хочу цього в рівній мірі. Але усвідомлення важливості відпочинку ніяк не закріплюється у мене в голові. У результаті я починаю уникати перевантажень і це впливає на результати роботи та на кар’єру. Якесь замкнене коло. Сьогоднішня усвідомленість моменту під час прогулянки зеленою алеєю якось поставила на правильне місце хід думок і якось навіть сьогоднішні справи пішли більш послідовно. І ось, під час написання цього посту, у мене виникла ідея – а що, якби кожного дня по дорозі на роботу зупинятися й давати мозку "зависнути" у моменті на 5 хвилин, можливо у парку чи на оглядовому майданчику? Спробую найближчими днями та відпишусь як воно :)