Історія українця

Добрий вечір!

Настрій сьогодні кепський, з ранку подзвонила тітка. Плаче страшне, зять пішов на роботу в нічну зміну, та загинув. Обгорів, обірвався силовий кабель з шістю тисячами вольт і... Я у шоці! Навіть немає про що і писати, бо всі думки про це. Залишилася у нього сім'я, двоє діток. Двоюрідну сестру мою кололи, приводили до тями, а тут треба їхати в морг на впізнання чоловіка. Блядь який не справедливий цей світ!

Молодий чоловік, навіть сорока років немає, руки золоті, не пив, не курив навіть, хапався за любу роботу, аби дружина не працювала. Все для сім'ї. Я в ахері, просто в ахері. Не знаю нащо я тут про це пишу. Після цієї сумної звістки я взяла себе в руки та почала прибирати в хаті трошки воно мене відволікло. А зараз знову ніч і важкі думки заполонили мою затуркану голову як мені шкода. Як не війна, кожен день сумні новини, так ще щось.

А десь може тижні два чи півтори назад снився мені сон, якось я не придала йому значення. Не чітко пам'ятаю той сон, але пам'ятаю що там була кров уві сні. Я тоді ще й подумала щось буде кровне можливо якісь проблеми. От і маєш, не стало хлопця, жити і жити ще, діток ростити. Та доля вирішила так як їй завгодно.

📌 Зображення для допису згенеровано за допомогою:
PicLumen.com