День Святого Миколая. Місто під ударами ракет.

Мирного вечора.

В нашому місті мирним вечір не назвеш. 4 години тому на місто летіли ракети. Одну збили, а другу, яка летіла через пів години, збити не змогли. Попали в адміністративну будівлю. Поруч жилі дома. Загинуло дві людини і 19 постраждали.

Перший вибух ми почули дуже гучно, тому що її збили поруч з нашим куточком. Збили так, що вікна затряслися. Син швидко влетів в коридор, а я залишилась на місці, тому що вже вибух був, то що ж вже тікати? Але полетіла друга ракета, я малого попередила, щоб зайшов в коридор. Не дочекалися, вийшли, вирішили, що то говорили про вершу ракету. А тут через 2 хвилини пролунав вибух, тільки вже далеко від нас. Ми зрозуміли, що це в місті.

Поки це писала, знов повітряна тривога, і знов наш вектор. Малого погукала до себе і сиджу моніторю телеграм канали. Прихід був в Велику Олександрівку. Все. Малого відпустила. Чекаємо відбою. Капець вечір.

Зайшла на Ютуб, увімкнула музику. Вже не знаєш як заспокоїтись. Зате в Києві , як раз 4 години тому запалили новорічну ялинку. Пів світу плаче, пів світу скаче.

А сьогодні День Святого Миколая, День Збройних Сил України, великі свята. Є кого привітати і з тим святом, і з тим.

Малий вранці був задоволений. Наче розуміє, що то не Святий Миколай поклав подарунки під подушку, а все ж вірить в дива)). Дуже радів, що йому поклали цукерки, а не різгочки)). Скоро дванадцять років, а ще таке мале дитя)).

Вдень не хотів займатися асинхронними уроками, але ми разом все поробили, передивилися всі відео і презентації, крім одного уроку. Як раз в цей час була тривога, то ми вирішили, що можна пропустити)).

Знову ракета летить на нас. Малий вже сидить біля мене.

На сьогодні все. Ось такий у нас День Святого Миколая.
06.12.2024
П.с. Ракета долетіла до Давидов Брода…