Підготовка до свята. Зустріч з вчителькою. Коти-окупанти.

in hive-145157 •  19 days ago 

Привіт всім.

Щось я сьогодні пізно сіла писати допис.

Плани на завтра. Поїду в село за сином. Він хоче новий рік зустрічати вдома. Завчасно домовились, тому що 31 грудня ніхто за ним не поїде, всі будуть зайняті. Чомусь в цей раз в селі йому не дуже сподобалось. Дзвонити почав, хоча минулі рази він дзвонив рідше. Після нового року, десь другого січня знов хоче приїхати в село, але каже це не з задоволенням. Йому там нудно, нема з ким грати в ігри, та й тато постійно зайнятий. Кінець року, студенти напружують. А ще ялинки мабуть не буле в селі вдома.

Сьогодні пів дня пробайдикувала, а в вечері почала прибирати. Ну надумалось так мені)). По обіді вирішила спочатку сходити в магазин, подумала, що черг не буде. АгА. Дурень думкою багатіє. Всі полки зі скидками пусті, прийшла на витрішки. Ну що ж, мала купувати з того що було. Наклала дві здоровенні пакети і пішла до дому. По дорозі зустріла мою вчительку, та і синову також. Вона викладала історію і у мене триста років тому)) і у малого в минулому році. Була вона директоркою школи, а в цьому році зробили просто звичайною вчителькою. Типу відправили на пенсію.
Вчителька дуже хороша, надзвичайно щира і добра серцем, завжди захищала дітей. А ще вона наша сусідка, живе на два поверхи вище. Я спитала як справи, та почула, що її чоловік захворів, і як раз 25 грудня на свято. Почався приступ, а вона в той момент розгубилася, навіть забула як дзвонити в швидку допомогу. Звичайно, швидку вона викликала, лікар приїхав. Але так сталося, що вони залишилися одні, самі у себе, зовсім одинокі. Тобто дочка живе у Польщі, і їм нема кому допомогти. Я запропонувала допомогу, може треба згадати телефон, може треба в аптеку, або в магазин, щоб вона дзвонила і не соромилася, казала мені, а я все зроблю. Коли вона почула по допомогу, вона мене обняла і заплакала. Дивно було дивитися на сильну жінку, яка плаче. Вона розповіла, що не хотілося їй просити допомоги у школі, тому що її стали витісняти з неї, і вчителька, як може менше втрачається в шкільні справи, хоча як колишній директорці, не байдужа доля школи. Тому вона погодилася приймати мою допомогу.

Коли я з нею розмовляла, я так задубла, і вона теж. Але ми ще не все друг другу розповіли. Вирішили колись все догонемо)).
Я вже не побігла ще в один магазин, а пішла до дому грітися. Вирішила завтра все наздогнати)).

На сьогодні все. До завтра. Навіть картинки сьогодні ніякої не приготувала. Хоча одна є.

photo_2024-12-29_08-21-11.jpg

Це кіт. Того часу, як син поїхав в село, коти окупіровали мою постіль. Що не прийду, а вони на ній сплять. Добре те, що хоч вночі уходять на інші лежанки, тому що мені навіть ноги нема куди простягти. Поки фоткала, другий кіт втік, так що остався один Матрос).

==============================

Authors get paid when people like you upvote their post.
If you enjoyed what you read here, create your account today and start earning FREE STEEM!
Sort Order:  

My heart feels peaceful when I see a cat sleeping like that😊🥰

Adorable cat, I want to hug him♥️