Свято останнього дзвоника.

Вітаю.

Нарешті показую фото свого малого. Прийшлось дзвонити до своєї однокласниці, яка працює у школі. Попросила, щоб вона знайшла того хлопця, який фотографував свято останнього дзвоника. В них сьогодні як раз робочий день. Однокласниця не могла його знайти. Я зустріла іншу вчительку по історії. Попросила її, щоб вона знайшли того хлопця, який фотографував. Чесно, навіть засмутилася, що не можу знайти фотографій. Ледве себе вчора заспокоїла. Наступного разу буду нагліше і вийду перед лінійкою і буду фотографувати наш клас, щоб я не переживала з цього приводу. І ось нарешті на вечір мені прислали фоточки. Коли стукають, двері відчиняються)). Я видихнула і зраділа)). Фотки не аз, але все ж таки є. Тому що мене почали питати, покажи та покажи, а не було що показувати.

Радію, пишаюсь і в захваті. Це не перша і не остання синова нагорода. Нехай буде кожний рік так. А в загалі хай буде як буде, я його і так люблю)). 😍

Я не була такою як він. Вчилася то на трійки, то на четвірки. Хорошисткою була лише два рази. З математикою взагалі не дружила)). Татко гарно навчався і був відмінником, мабуть син пішов в нього. А ще просто моя наполегливість теж зіграла роль в цьому навчанні. Я завжди говорила, що домашнє завдання треба робити, щоб засвоїти матеріал, читати багато книжок, розвивати свій інтелект.

Трішки фото свята в школі.