THE DIARY GAME: 30 червня 2024 р.

Вітаю.

Сьогодні був неймовірно спекотний день. Я думала, що не вийду на вулицю, але треба було хоча б хліба купити і мусор винести. Тож в таку спеку я пішла в магазин.

Взагалі я сподівалася забрати на пару днів малого до дому, але подумала, що с такою спекою я не доїду, або доїду і потім буду лежать як мертва і ніякого з мене толку не буде. Можна було приїхати з самісінького ранку. Тож я подзвонила порадитись, що ж мені робити. Вирішили, що я заберу сина на наступний тиждень і тоді вже днів п’ять побуде вдома. Хочу повести його на пляж, або кар'єр. Подивимось де нормальна вода, туди і поїдемо.

З магазину я ледве припленталась, спека така….! В мене розболілася голова. А ще мені прийшло сповіщення з нової пошти, що прийшла книжка, яку я замовляла ще пів місяця тому. Це було передзамовлення, тепер її надрукували і відправили. Я така задоволена! В мене вже лежала друга частина, а першої не було. Я ще попленталась туди. І ось нарешті перша частина в мене.

Поки йшла до дому, піднімаюся по сходах, на сходах сидить у куточку пташеня. Маленький стриж. Я спочатку побоялася узяти, хто зна чи живий. Все ж таки роздивилася і він мене роздивлявся. Принесла додому почала відпаювати водою, тому що нещасне сиділо і хекало. Покадила на квіти на балконі. А в мене ще ж двоє здорових котів. Прийшлось балкон закривати і поглядати за пташеням. Коти нічого підозрілого не угледіли, мабуть я гарно маскувала, то ж пташенятко не чіпали, взагалі його не бачили.

Я пташку відпоїла і бризкала на нього, бачу що йому вже полегшало на вечір, але воно виявилось все ж таки мале. Я перепровірила, як воно далеко літає. Далеко не залетить. Що я вирішила. Допомогти я йому більше не зможу. Він почуває себе добре, як що рветься летіти. Я віднесу його на клумбу, у нас там росте гарна туя. Я посаджу його туди, а мамка нехай його знайде і покорме. До речі, я намагалася вбити павука, а він десь впав і загубився зараза. Так і не покормила, більше павуків ніде не знайшла)). Тож пташеня осталося голодне. Я вважаю, що за пів дня він потерпить, а зранку мамка найде.

Ось такі справи. До завтра!