Відвідування лікарні. Знову закупи. Вечеря.

Привіт всім.

В мене день розпочався о сьомій годині ранку. Треба було батька везти у лікарню. Я ледве прокинулась, заварила чаю, і чекала, коли я прокинусь)). Син попросив також його розбудити, але сказав, що ще поспить. Коли я вже зібралася і виходила з дому, я ще раз підійшла до нього, але він знов не захотів прокидатися. Я так і пішла.

Поки йшла, зайшла в аптеку за бахілами. Точно знаю, як що прийдеш без них, будуть сваритися. В аптеці на бахіли був аншлаг. Тобто не тільки я купувала, а ще після мене дві жінки також купували бахіли)).

Коли прийшла до батьків, вони вже були готові, мені тільки залишилось подзвонити до нашого знайомого таксиста. Він менше бере грошей за проїзд, ніж інші, та й їхати тут 200 метрів. Взагалі знайомий не хотів брати грошей, але нам не один раз доведеться його просити,тож він узяв мінімальну ціну. Просто батько не дійде. Лікарня поруч з батьківським домом.

Коли ми вже були в лікарні, батько нормально дійшов до кабінету травматолога. Людей вже було багато. Ми чекали біля півтори години, поки почнеться прийом. Медсестричка дала направлення на рентген. Ми ще сходили туди. Добре те, що це знаходиться в тому ж корпусі і рентген безкоштовний. Але ми прийшли тоді, коли ще робили знімки хворі. Блін. Всі стоять кашляють, і ніхто не в масках.

Гаразд, це все витримали, зачекали годину, поки будуть робити рентген кінцівок. Все зробили, а коли підійшли до травматолога, його викликали на операцію. Хех)). Я зайшла до медсестрички потеревенькати. Показала їй знімок батьківського коліна. Вона подивилася і сказала, що все зростається, можна не хвилюватися. Тільки треба дочекатися лікаря. Так як черги вже не було, люди порозходилися, я вирішила, що будемо тут з батьком до кінця.)) Таки дочекалися.)) Але батька лікар навіть не дивився. Я все розповіла, показала знімки, більше балакала я, а не він.Те що в батька напухають кінцівки, це спрацьовує лімфа. Що там далі, я не пам’ятаю, але лікар сказав, що то так може бути. Виписав гель мазати 3 рази на день і все. Наступного разу з’явитися 13 березня. Направлення на рентген, казали, що зараз прийде, але щось я не дочекаласьтого направлення… Наступного разу буде інший лікар і він буде вирішувати чи знімати гіпс чи ні.

Це все пройшли, перер треба додому попасти)). Дзвоню нашому знайомому, і він везе нас назад. Я ще попросила, щоб він почекав мене, поки я доведу батька до ліфта і відправлю, а там його зустріне мама, а мене щоб знайомий довіз до дому. Так воно і вийшло.

Вдома все було гаразд. Малий був з дядьком. Я просила дядька посидіти, поки мене не буде. Малий з ним і снідав,і обідав, а про котів забули. Питаю: котів кормили? Каже: нє, а вони ж не гавкають, нічого не просять.
Бідолашні, ледве мене дочекалися.)) Прийшла, а вони мені навіть на спину позапригували, типу нарешті мамка прийшла))).

Я думала, що я сьогодні вже нічого не буду робити. Така я була виснажена! Малому дозволила не робити уроки і навіть домашні завдання. Завтра зранку йому треба поздавати українську мову, а інші можуть зачекати.

Я довго лежала, мабуть з три години, тупо дивлячись в пустоту. Потім мене попустило, після того, коли я поїла.

Потім я порішала, кому що купувати, чи купувати мазюку для батька чи ні, і зібралася в магазин. Завтра йти до батьків, і мені треба купити продукти такі, яких в їхніх магазинах нема.

І знов я з торбами. На цей раз трьома, тому що не хотіла декілька разів туди сюди бігати.

Купила мамі сосиски, вершкове масло, м’ясний фарш. Інше докуплю в магазинах, що поруч з ними. А поки я шлялась по магазинам, надивилася в «Балуваній Галі» голубці. Чому б не спробувати?
По ціні за кілограм виходить, як кілограм м’яса. Так щоб приготувати домашні голубці, треба м’ясо перемолоти, капусту зварити, рис приготувати, та ще це все зліпити, а тут БАЦ! Все готове! Я вирішила, що воно того коштує, і купила кілограм голубців.

Потім в АТБ я зайшла за сметаною, овочами, яйцями, сиром. Що ще, вже не пам’ятаю)). А! Ще купила рибний фарш з хеку і вафельні коржі в діаметрі 10 см. Буду робити рибні котлети.

Зараз починаю аналізувати, як я ходжу по магазинам. Наприклад, в АТБ не завжди штрих-код зівпадає з ціною на ціннику. Я знаходжу охоронця, або когось з продавчинь, які розкладають товар, і починаю питати. Я свого добиваюсь і знаходжу той товар, і з тою ціною, яка мені потрібна. Таке сьогодні було зі сметаною. Не на одному ціннику не було такого штрих-коду як на упаковці сметани.

Але це не все. Я пішла за туалетною бумагою, а її нема. Як нема? Я залізла в полку в самий низ і побачила цілий ящик. Ящик був запечатаний. Чьо. Я не хочу уходити з пустими руками і знов ходити по магазинам. Як знаєте, я не люблю лишній раз ходити по магазинам. Коротше, знаходжу охоронця, тикаю йому пальцем на ящик. Він лізе за ним, розпаковує, і вауля, в мене три пачки туалетної бумаги)).Так, я така.)) А що робити?)) Але це я так роблю не тільки в АТБ, а і в Аврорі. Ну а як мені треба, то що?))

Додому приперла три пакети продуктів. Взагалі не розумію, де це все за тиждень дівається. (Як кажуть, все в унітаз, все в унітаз) )). Таке життя.))

Прийшла додому , подивилася на воду, залишився один бутиль. Пішла за водою. Ну а шо робити?)).

Біля дому поставили ще один водомат.

Вечір. Малий: мама, а шо ми будемо вечеряти?
…… Пішла на кухню. Добре те, що я купила голубці. Залила їх водою, приготувала зажарку і поставила варитись. Через 40 хвилин голубці були готові.

Традиційно моя газова плита. Котам кашу теж зварила)).

Тільки на етикетці голубців мені не сподобалось, що там написано в літній період готувати 40 хв, а в зимовий 2 години))). Посміялася)).

На сьогодні все, до завтра. Сподіваюсь ви осилили мої 952 слова)).

28.02.2025

==============================================