За рік до війни. Червень.

Вітаю.

Коли я просиділа довго без світла, в мене почалась ностальгія. Я почала дивитися фотографії літа 2021 року. Що ми робили тоді, в мирний час? Як ми жили?

Це було чудово. В нас було наче свято кожний день. Ми ходили до розважального центу, водили дітей відпочивати. Чоловік за компанію брав з собою свою племінницю. І ми вчотирьох вирушали розважатися.)) І не тільки туди, ще ми ходили у кафе, поїсти смачну піцу. Можна сказати, ми відпочивали від карантину, який нам нав’язували, і ми відривались по повній. Навіть ходили у кіно. За літо часто туди ходили, пошти кожний тиждень.

Син скакав на бабуті, а ми спостерігали. Племінниця соромилася, довелося мені брати її за руку і вести на батут стрибати. І ось Стрекоза взялася за руки іііііііііііі.... Ну ви уявляєте, тітка стрибає)).

Деякий час ми вирішили походити по кафешкам і подивитися, де смачніше готують піцу. Зараз про це згадую і сміюся)). З малим ми вже виявили улюблену кафешку і тепер завжди туди ходимо. А тоді ще не знали, тож ходили по різним.

Іноді ми читали рекламу в інстаграмі або в фейсбуці про ті і інші кафешки, дивилися на їхнє меню. Тобто ми вже були підготовленні, що там можна заказувати. І ось там була така страва, як пательня по селянські. В пательні була смажена картопля в мундирах, смажена домашня ковбаса, квашені огірочки і маринована цибуля. Добра страва! Подобалася прям у пательні, гарно, смачно, всі були задоволені. Ще ми також заказували піцу, а як же без неї)).

Наші залоболенні обличчя))

Зараз дивлюся, що малий ще такий малий був)).

А це ми вже в кінотеатрі. На було все рівно, що дивитися, аби дітям було цікаво.))

Це був червень 2021 року.

2022 року ми такого повторити не змогли. Рашисти стояли в впритул до нашого міста. Як що ми виходили на вулицю трішки подихати свіжим повітрям і пройтись проспектом, кожну хвилину чули вибухи. За містом шли бої. Наші хлопці відбивали орків він нас. Все ж таки відбили. Розважальний центр досі закритий. Бомбосховищ у нас нема. Кінотеатр поновив свою роботу. Але туди мало хтто ходить. При кожній сирені преба спускатися в підвал.

Отакі мої ностальгічні спогади про мирне життя в Україні.