Як я опинився в іншій країні?/ How did I end up in another country?

З чого все починалось

Це був той самий період, коли я перестав писати на стімі. Я тільки змінив місце роботи на нове, більш оплачуване та перспективне. Спочатку було круто, я спробував себе у тому, чого завжди уникав - продажі.

Було страшно працювати у цій сфері, думав що нічого не вийде, я не зможу нікому нічого продати. Але через дві неділі я був на другому місці по продажам в офісі(на нашій зміні було приблизно 30 чоловік) і мене зробили заступником керівника групи. Тобто я вже навчав людей в нашій команді. Думаю такий великий буст мені дав мій підвішений язик, я непогано розмовляв.

Мені подобалось те , що в мене виходить, але висока зарплата відібрала в мене особистий час. Я працював по 14-17 годин майже кожен день, всього 1 вихідний був. А якщо брати до уваги, що на дорогу 1.5 години витрачав, то це зовсім... Мені довелось забити на спорт, хобі та спілкуваня з друзями. З часом мене це дуже пригнічувало.

Через деякий час @dmitrik запропонував поїхати з ним в Польщу. Це мене одразу зацікавило тому що:

• Зможу заробляти приблизно таку ж суму, але при цьому не треба буде дупу рвати.

• З'явиться більше часу для своїх цілей.

• Нерви будуть цілі.

Порадившись з дівчиною ми вирішили їхати разом. Залишилось чекати, доки Діма знайде вакансію, знає де шукати бо він шарить, не один раз їздив у Польщу.

Через деякий час виникає проблема, у Діми змінилися плани, тому нам з Вікою треба буде їхати та шукати роботу самим(Діма скинув группу, де є вакансії, але вони нам не підходили). Це нас не зупинило, все ж таки ми знайшли роботу, але нас намагалися кинути на гроші 2 рази.

Початок нового квесту - це подорож у іншу країну.

Я ще ніколи не виїжджав з України, а тут їхати ще й не одному, а з дівчиною за яку несу відповідальність. Короче було дуже хвилююче зважаючи на те, що мови я не знав. Їхали на потязі в плацкарті. Дуже боявся за наші речі та гроші які були розраховані на перший час. Тому я практично не спав, постійно прокидався, коли біля нас хтось проходив, в додачу до цього я спав на верхньому поверсі, а там так тісно було, що я ледь не випадав. Ми так їхали 17 годин, всього наша подорож зайняла більше ніж 2 доби.

Перетинали кордон на невеликому бусику який розвозив людей по всій Польщі, ми були останніми в черзі. Нас повинні були відвезти у Вроцлав (це місто) на обсервацію(тоді ще була активна пандемія) і вже після цього ми мали їхати на працю в інше місто.

Заселення

7 ранку, нас відвезли на місце, підходимо до будинку де повинні були жити на обсервацію і телефоную по номеру який залишим координатор. Піднімає слухавку чоловік і починається діалог:

Я - це я, Ч - це чоловік.

Я: Добрий ранок, ми на обсервацію приїхали, стоїмо біля під'їзду.
Ч: Ааа... Вчора вже люди заїхали, місць нема.
Я: А що робити тоді?
Ч: Телефонуйте координатору.

Телефоную координатору, а він слухавку не бере. Думаю, ну все, кинули. На телефоні грошей нема, інтернету залишилось приблизно 1 гігабайт, до всього цього ще і язика не знаю.

Ми так чекали хвилин 30, а холодно було вже, 11 жовтня. Осінь в Польщі дуже швидко приходить.

Через 30 хвилин телефонує координатор і сам не розуміє чого так вийшло. Ми поїхали на інше мешкання, але було одне но. Нам обіцяли, що на період обсервації ми з дівчиною будемо жити вдвох в кімнаті. Коли ми зайшли в кімнату, там було 3 кроваті і на одній з них спав якийсь хлопець. Я запитав у координатора, а як же наш договір, на це він відповів, що буде вирішувати, а поки жити тут. Нуу, найоб якийсь, подумав я, але ні, він і правда вирішив. Після обсервації ми мали їхати на роботу і на тому мешканні жити с іншою парою в одній кімнаті, але із-за цієї ситуації нам виділили кімнату. Це набагато краще, на обсервації ми би жили одні всього 10 днів, а на праці будемо 3 місяці.

За ці 10 днів думали що з глузду з'їдемо. З квартири виходити не можна, бо якщо зловить поліція - штраф та депортація в Україну. Ми передивилися всі серіали які хотіли на 4-й день. Останні 6 днів я навіть не пам'ятаю що робили)

Період після обсервації

Ми приїхали на нове місце проживання і одразу на наступний день ми пішли на БХП( це щось по типу організації, яка слідкує за тим, чи правильно підприємство дотримується техніки безпеки і тп.), а в цей день у мене день народженяя. Нам розповідали як треба себе поводити, та чого не треба робити. Все би нічого, але нам це говорили на польській мові без перекладу, а там більшість її не розуміли)
Тому 8 годин я слухав не зрозумілу для себе мову і ледь не засинав.

І вже потім почали виходити на роботу. В одному із постів вже розказував, як там справи на роботі.

Це моя перша фотографія у Польщі. Сиджу якийсь задоволений)

А це я йду пішкий о 5-й ранку на роботу у -13 градусів

Ось пройшов майже рік, як я уїхав з України. Часто сумую, згадую з ностальгією про перебування у своєму місті. Нічні прогулянки, друзів, родичів. Іноді таке відчуття, що це було так недавно... Буває таке, що почую якусь музику, з якою пов'язаний якийсь спогад і можу увесь робочий день про це думати. Обов'язково приїду в Україну після закінчення війни, сподіваюсь що все буде добре.

Така ось моя невеличка історія. Дякую за увагу та підтримку, всім добра.