Дуже цікавий пост 😁

Привіт, друзі! @antorv якимось магічним чином у заголовку свого допису майже вгадала мій поточний фізичний стан — я втомлений і дуже хочу спати. Пишу, бо пишеться. Вже думав нічого не писати, але побачив її допис і вирішив усе ж таки це зробити, на відміну від учорашнього дня.

Сьогодні в мене був дуже насичений день, можливо, саме тому я такий виснажений. Як на зло, я просто не здатен усе це описати, бо відбулося стільки всього, а я тут буквально засинаю. Якщо коротко: я встиг загубити свою картку, загубити гаманець, знайти гаманець, прив’язати картку до Google Pay, заплатити не тією карткою, знайти картку, скасувати покупку в магазині (бо заплатив не тією карткою), точніше, не скасувати, а отримати повернення готівкою, а потім знову заплатити вже правильною карткою. І все це — щоб нарешті використати кошти з картки «Пакунок малюка». Якщо хтось щось зрозумів — можете написати коментар. Якщо ніхто нічого не зрозумів — тим більше пишіть коментарі, питайте. Завтра, можливо, відповім більш детально… бо зараз я вирубуюсь.

А ще сьогодні я був у стоматолога. Там мене мучили, пиляли зуби під місток. Це було дуже неприємно, бо при цьому ще й десна зачіпали, гидотне відчуття. Хоча, коли мені ставили коронки, щось подібне теж було, але, здається, цього разу мене мучили ще більше. І знову витрати: сьогодні — 1700 грн, а наступного разу, коли поставлять місток із трьох зубів, доведеться заплатити 10 500 грн (це вже зі знижкою!).

А ще мені треба було забрати кросівки, замовлені онлайн в «Інтертопі». Магазин розташований у торговому центрі, і коли я туди прийшов, його… замінували. В сотий раз, мабуть. Кажуть, що це роблять навмисно — чи то російські спецслужби, чи ще якісь покидьки, але ясно одне: москаляки кляті намагаються допекти нам будь-яким способом, створюючи хаос. Це, звісно, капець як незручно.

Ну, а що було робити? Довелося почекати. Але зрештою я забрав свої кросівки.

Потім, після всіх пригод у магазині «Єва» (саме там я чудив із карткою) і після відвідин стоматолога, я повертався маршруткою. Пропустив дві зупинки, встиг крикнути водієві: «Зупиніться!», вискочив із маршрутки разом із пачкою памперсів… а коробку з кросівками забув.

Добре, що якась добра душа це побачила, зупинила водія, і я все-таки забрав своє. Довелося ще трохи прогулятися і трохи остудитися після всіх цих пригод.

Після обіду я ще їздив із Даринкою на велосипедах: вона — на заняття з малювання, а я — купити м’ясо на шашлик. Плануємо на вихідних посмажити м’ясо на честь дня народження дружини, який був майже два тижні тому (десять днів якщо точно). Просто тоді всі похворіли, а тепер вирішили надолужити. Заодно відзначимо й мої іменини — не те щоб аж так святково, але точно згадають. Даринка сьогодні домалювала пінгвіна і була дуже рада цьому. А я був радий, що ми змогли покататися на велосипедах, бо завтра такої нагоди вже не буде — погода, на жаль, погіршується.

А ось ще один Даринчин малюнок. Даринка малювала його на уроці шкільного малювання, але працювала над малюнком вдома, бо в них усе ще дистанційне навчання. Дружина трохи допомогла їй і підказала нову техніку — нову для Даринки, хоча, звісно, її ніхто не винаходив, так люди малюють уже давно. Вийшло дуже цікаво, як на мене!

Хто дочитав мій сумбурний пост до кінця і зміг зрозуміти його суть — вітаю, ви справжній герой! 😄 Раз я не заснув у процесі написання, то, мабуть, сон усе ж відступив і сховався десь у глибинах мого мозку... Але ненадовго, бо тільки й чекає на момент, щоб завалити мене в ліжко.

Тож буду завершувати. Сподіваюся, наступні дні будуть більш збалансованими. Я спеціально назвав цей допис «Дуже цікавий пост», бо вчорашній був «нецікавий пост», і, здається, це вплинуло на активність у мене на сторінці. А це нецікаво!

Тому давайте, пишіть коментарі! 😁