Фотоконкурс "Мій куточок світу". Вулиця Староєврейська

Чесне слово, я збирався писати цей допис і так, аж тут @bazer проводить свій конкурс, то ж гріх не скористатися такою можливістю 😉. То ж погнали!))

Минулої п'ятниці у мене була запланована зустріч х друзями в одному цікавому закладі по вулиці Староєврейській у Львові, двоє з них є діючими військовослужбовцями і в них добігала до кінця відпустка. Ми давно не бачилися, то поговорити було про що. Щоб потрапити на Староєврейську, мені довелося пройти через проспект Свободи і площу перед Оперним театром. Коли я туди зайшов, я ледве не оглух, бо там було дуже шумно. По перше сам по собі людський гомін, людей було дуже багато, це ж центр Львова у п'ятницю ввечері, люди їдуть відпочити і розслабитися, чим далі від лінії фронту, тим краще, мабуть усі так думають, це не завжди так, але все ж сюди прилітає менше. То ж люди наче забувають про війну. І якось мабуть через це, через шум, а ще й вуличні музиканти дуже голосно грали, все якось викликало у душі незрозумілу тривогу, когнітивний дисонанс. Весь цей гам мене чогось розізлив і я був дуже радий, що вже скоро покинув це місце.

Трохи пройшовши і пірнувши у вузький дерев'яний коридорчик біля будівельного майданчика (якраз біля скандальної новобудови, готелю, який збудували так, що він абсолютно не вписується в архітектурний ансамбль центру, хіба що перегукується з потворною будівлею колишнього "Укрсоцбанку", що знаходиться по сусідству), я наче переніссю крізь якийсь портал у зовсім інший світ. Світ тишини. Тут було дуже тихо і на перший погляд зовсім не було людей. Вони були, трохи далі, але небагато, і через те, що ніхто не шумів, то здавалося, що тут, окрім мене, немає нікого. Є мимоволі сповільнив ходу і пішов дуже неспішно, насолоджуючись погожим вечором, тишиною, неймовірно гарними фасадами ресторанів, барів і магазинчиків. І звісно ж я робив фото 🙂.

Як бачите, вулиця Староєврейська вимощена великою квадратною бруківкою з базальтових каменів.

До речі, чому вулиця називається саме Староєврейська. Вулиця отримала цю назву у 1990 році, вона безпосередньо пов'язана з мешканцями середньовічного єврейського гетто, через яке частково проходить Староєврейська, де оселялися винятково представники єврейської громади Львова. До того ця вулиця з 1944 року носила ім'я Фрунзе. Цей кадр командував Кримським фронтом у радянській армії у роки першої війни за незалежність України і зрадив війська Нестора Махна, який допоміг йому подолати армію Врангеля (це я заліз у Вікіпедію швиденько почитати, що то за х..ло, виявився, що то добрячий щуряка).

То ж символічно що у вітрині одного із магазинів я поміти пусті ящики з під боєприпасів, привезених вже з фронту війни теперішньої.

Зустрів ось таку кралю, яка наливала мені пиво 😁:

За перехрестям із Сербською людей стає більше, але моя новонабута внутрішня гармонія нікуди не ділася, то ж все ок, я спокійно іду собі і насолоджуюся прогулянкою.

Ось дядько грає на цимбалах, крутий інструмент:

Цікаво заховали трансформаторну будку, якби не табличка, то в житті б не здогадався, що за цими красивими дерев'яними дверима знаходиться небезпечне електричне обладнання.

Оскільки потрібне мені місце призначення знаходиться в самому кінці Староєврейської, то я встигаю побачити чимало цікавого дорогою, наприклад китайські ліхтарики на фасаді ресторану, мабуть там готують китайську їжу:

Просто затишне місце на бічній вуличці:

Ліхтарики відображаються в калюжі на бруквіці:

Дійшов, спереду квітне алича перед Арсеналом, зліва місце, де колись була відома синагога "Золота роза", яка має дуже багату і трагічну історію, може колись напишу про це пост.

Ось і місце зустрічі - музей-кав'ярня "Теплий п'єц".

Назва закладу відображається в інтер'єрі, де п'єци повсюди, навіть в туалеті 😄.

Та власне на цьому моя оповідь завершується, бо допис був про вулицю Староєврейську, а не про посиденьки старих друзів. Я отримав не менше задоволення від прогулянки по вулиці, де кожен камінь дихає історією, хоча зустріч теж була дуже теплою, але це вже зовсім інша історія 😊.