Сьогодні у нас Геловін, точніше ніч Геловіну. Від цього уже ніде не дітися, хоч більшість людей в Україні і не святкує цього свята, але все ж глобалізація і масова культура потихеньку роблять своє діло і гадаю, що через покоління це свято хоча б вигляді атракції приживеться. Бо перші паростки ми вже маємо. От я наприклад завжди вирізаю дітям з гарбуза ліхтаря Джека, точніше вирізав, бо сьогодні якраз цього і не зробив. Чому? Бо сусідська дівчинка запросила наших дітей до себе святкувати Геловін, то є діти мали якісь мінімальні костюми, та ще я й не мав часу на це , тому що сьогодні четвер і в Даринки малювання, то ж ми традиційно здійснили велосипедну прогулянку. Але це вже недовго швидше за все, бо хочемо перенести заняття на суботу, щоб не повертатися нам з донечкою у темряві, бо ж темніє тепер вже набагато швидше. То ж сьогодні у нас була така собі прощальна четвергова поїздка і вона пройшла на найвищому рівні.
Було дуже красиво, не зважаючи на відсутність сонця. Бо наче світилося саме листя на деревах, якого ще достатньо, але яке дуже інтенсивно опадає. Ще через тиждень його майже не залишиться на деревах, на жаль.
Але листя на землі справді ну ду-у-же багато, справжній килим з опалого листя. Справжній шедевр від майстрині-осені 🍂.
Ну от погляньте, тут наче золотий вогонь горить на гілках, так сильно пломеніють ці клени:
І опале листя так і манить, щоб перевірити, чи не м'яке воно, як перина 😊
А тут починається найцікавіше. Йду я собі, дивлюся під ноги, думаю, може ще якесь красиве листя сфотографувати, раптом бачу - просто біля тротуару росте величезна купа доволі старих опеньок, а там ще одна, і так ціла ділянка розміром приблизна два на два квадратних метри! Деякі навіть досить молоді, що можна було б зірвати, але я звісно цього не робив. Бо я саме збирався по магазинах за продуктами і мені назад все це на велоипеді вести, а мій рюкзак не безрозмірний, по друге, що я робитиму з такими старезними опеньками? А по третє, навіть якби вони були молоді, ті гриби, що ростуть безпосередньо біля дороги з інтенсивним автомобільним рухом, збирати не рекомендується, через те, що вони наче губка втягують все у себе, мабуть тому ці гриби і не зрізали.
За кілька метрів я побачив ще одну, вже трохи меншу за площею ділянку з такими ж опеньками. Загалом це не дивина, у сезон опеньки майже повсюдно ростуть по садах, а там ще й ліс був неподалік.
Отож, пішов я таритися продуктами, і біля одного магазину нарешті зробив одне фото з геловінськими гарбузами, це інсталяція до цього комерційного свята.
Коли ми з Даринкою приїхали додому, то хлопці вже були у господині свята (це щоб більше встигнути, бо лишалося мало часу вечора). Я швиденько мав відвести донечку туди, а дружина за час нашої відсутності зробила для неї ось такий відьомський капелюшок (на це пішла коробка з під піци 😁):
Ну і трошки макіяжу, щоб виглядати "страшніше"))
То ж цього року обійшлося без гарбузів, а діти на цій геловінській вечірці просто погралися у звичайні ігри і поїли піци, тільки були мінімально костюмовані, радше для галочки, бо ніхто серйозно до Геловіну не готувався, як це роблять на Заході. Подруга дружини, яка виїхала в Англію з початком війни, скинула фото, де вона зі своїм хлопцем та своєю дочкою у костюмах Бетмена, Джокера та Гарлі Квін 🤪.