Мій куточок світу №16. Осінній ліс

Я люблю гори, я люблю море, я люблю річки, озера, ліси та луки, тобто я люблю природу і красиві краєвиди і я люблю захоплюватися цією красою, а ще її фотографувати. Тому я коли нарешті добираюся до конкурсу "Мій куточок світу" від @bazer, я просто зависаю, бо я маю безліч фотографій, дуже багато своїх улюблених місць, і не обов'язково таких, до яких потрібно їхати за тридев'ять земель. То ж у мене біля дому дуже багато красивих місць, де я дуже люблю гуляти. І буваю я там переважно з двох причин: ми або гуляємо з дружиною та дітьми, переважно на вихідних, або я пішов на гриби 😄 (нк дуже я вже люблю це заняття). І в обидвох випадках я намагаюся зробити якість фотографії, особливо коли випадає така пора, як золота осінь.

Неподалік від мого дому (хвилин двадцять пішки, за невеличкою річкою, на пагорбах річки розкинувся ліс. Його можна назвати правічним, бо він там був мабуть завжди. Там є три кільця невисоких концентричних валів, які колись досліджували археологи і знайшли городище практично наших предків білих хорватів (це мені розповідав троюрідний брат, який захоплюється місцевою історією. Там партизанили вже не так давно упівці і можливо ще десь є незнайдені криївки із захованими у бідонах рукописними хроніками відчайдушної боротьби з радянською владою. І цей ліс листяний (в основному), що робить його восени надзвичайно красивим.

Як я вже казав, коли гарна погода і підходящий сезон, можна туди просто прогулятися, щоб відпочити ментально і насолодитися спокоєм і тишею (зараз, що правда, тиші менше, бо вже і сюди добралися любителі погазувати на квадроциклах та кросових мотоциклах, які ревуть мов скажені). Ці фото з однієї такої прогулянки восени 2021 року. Це було наче в іншому житті, остання осінь перед початком Великої війни.

Але і по гриби ходити туди не менш захопливо, бо ліс дуже красивий і можна піти далі, щоб побачити нові місця і повернутися з повним відром опеньків чи глив 😊