Сонячний ранок, красивий вечір

Хух, думав сьогодні швидше напишу допис. Воно може і швидше, бо ще перед північчю, проте я сів за комп'ютер вже пів години назад, але вирішив присвятити трохи часу прочитанню дописів та коментуванню, бо геть запустив це діло (написання коментарів, я маю на увазі, бо все ж окремі дописи я читав, хоча і менше, ніж сьогоднішнього вечора). Але нарешті настав час і для мого допису, проте я відчуваю, що сон наближається (він сьогодні також швидше 😄).

Отож, що нового порівняно із вчорашніми днями? Ну, першою і головною ознакою змін є сонячний ранок. Бо у попередні дні, як ви можливо і пам'ятаєте з моїх дописів (хоча навряд чи, навіть якщо хтось їх і читав (а я певен, що кілька людей все ж прочитало), то оце вже мою балаканино-писанину не обов'язково запам'ятовувати, адже це радше для себе (це ж щоденник, еге ж?). Але, не зважаючи на сонце, мороз тримався, то все довкола було сліпуче-білим і красивим. Я просто уявив якби це було прекрасно, якби ще й справді снігу було багато, але не ті залишки десь на грядках чи під березою (бо мабуть вчора з неї натрусилося, коли паморозь облітала.

Ну і чому б ще не впасти трохи сніжку, щоб діти могли на санчатах покататися, поки канікули? Питання риторичне. Ну але все ж сьогоднішній ранок був дуже красивим і навіть намагався бути радісним (бо все д настрій не лише від погоди залежить, хоча на мій вона впливає сильно, проте це все же не вирішальний фактор).

Ось як промінчики ранкового сонця пробиваються крізь ліс неподалік від нашого дому.

Тепер перейдемо від ранкової краси до справ насущних. Сьогодні понеділок, треба було розгрібати трохи закинуті за вихідні справи, хоча зараз із різдвяними святами все змішалося у купу, то я працював уривками, коли міг, дещо робив наперед, дещо відкладав на потім, але все одно до нормальної роботи не вийде повернутися у середині січня. Бо завтра вже переддень Нового року і хоча ми не особливо святкуємо цей день в колі сім'ї, але старий рік проведемо. Але навряд чи разом усі зустрінемо, бо ж Максима навіть якщо і вийде заколисати швидше, все ж ймовірність того, що він прокинеться, і плакатиме без мами, дуже висока. А ще наступного дня мені разом із дітьми доведеться прокинутися дуже рано, щоб іти засівати, з Новим роком вітати. То ж це таке собі святкування. То й і добре, бо спражні родинні свята ще попереду - другий Святвечір, Маркіянове і Даринчиний дні народження, у нас вже голова пухне як це все організувати, бо ж діти хочуть з друзями вже святкувати (особливо Даринка), і для родини треба свято організувати. Оце спражній квест, а ви Новий Рік 😁.

Головне, звісно, щоб ці гади, північно-східна мразота, знову щось особливе не намагалися влаштувати. І не тільки не свята, а й взагалі. Але їх хіба томагавк заспокоїть чи щось подібне, шкода що такої зброї у нас дуже мало.

Повертаємось знову до краси природи, адже сьогодні захід сонця також був дуже красивий, так і хотілося його чи не з кожного вікна сфотографувати, де я бачив, як сонце сідає. Тут і звернув увагу, що в нас цвіте орхідея)))

Надвір я також вийшов, щоб спробувати це передати камерою телефона:

І в туалеті крізь римську шторку на вікні це дуже гарно також виглядало 🤪

Навіть з другого поверху, де я облаштував собі робоче місце, я намагався зловити оці останні відблиски цього сонячного дня, що минає. Бо це були просто якісь магічні миті, коли кімнату на коротку мить майже повністю залило золотавим світлом:

Завтра спробую написати допис-підсумок року, що минає, бачу всі таке роблять (ну може не всі, але багато-хто), але це точно треба зробити вдень, а не ввечері, не знаю чи встигну, бо на завтра багато справ заплановано (як і завжди 😕)