Нарешті вирвався по гриби

Привіт, друзі! Написання цього поста таке ж багатостраждальне, як і моє непереборне і вимучене бажання поїхати по гриби. Бо ця поїздка була здійснена ще в суботу, а я ніяк не міг написати цей допис. Точніше, були дні, що міг, але це відкладав. В суботу у мене традиційне підбиття підсумків мого конкурсу фотоспогадів, з якими я не хотів зволікати. Неділя також видалася дуже насиченою, все ж свято, ми з дітьми були в церкві, потім ми приймали гостей, до нас завітали подруги дружини (не у повному складі їхнього "клубу", так і хотілося додати "книжкового", бо їхня дружба нагадує мені цей фільм, "Книжковий клуб"), ввечері я просто падав з ніг, бо в попередню ніч спав всього 4 години (мені багато чим довелося пожертвувати заради цієї поїздки по гриби), тому в неділю просто не встиг відіспатися і ввечері просто вирубався. В понеділок я вирішив написати допис про Зелені свята, поки це ще актуально, бо цю ідею я виношував два дні і я просто мусів "розродитися" нею. Вчора я вже налаштувався похвалитися своїми грибними успіхами, як раптом вимкнули світло. Ну як раптом, це вже не дивина, вже навіть начебто якась подоба графіка з'явилася, але чомусь зник мобільний інтернет. Раніше цього року не зникав, а от вчора зник, то ж я ніяк не міг написати цей допис. І от сьогодні я нарешті почав писати цей пост і дуже сподіваюся його дописати. В першій (тобто через вісім хвилин) мають вимкнути світло, сподіваюся, що зв'язок не зникне ще певний час після цього.

То ж власне тепер перейдемо до самої поїздки. Чесно кажучи, я довго вагався чи мені їхати. Я знав, що з пустими руками я точно не повернуся, бо там дуже особливе місце для білих грибів, там вони завжди є, коли в інших місцях їх немає, але дуже значні витрати часу - дві години туди, дві назад, не менше 6 годин в лісі, потім ще чистити гриби (самому, бо дружина ніяк би мені не змогла допомогти, навіть коли б хотіла). А час - це єдине, чого мені останнім часом дуже бракує. Моя відсутність у суботу змусила відкласти мене багато важливих речей, але пристрасть до грибів перемогла і на певний час задовольнила мою жагу до збирання грибів.

Білих було дуже багато, в основному дорослих грибів. Кажуть, що літні білі переважно червиві. В основному це так, я знайшов ну дуже багато грибів, але мабуть половину довелося залишити в лісі. Через те, що реально туди треба було їхати тиждень назад, коли мене кликав мій товариш, але я не міг цього зробити, бо в суботу мав заплановані справи, які ніяк не міг скасувати. А тим паче я не міг поїхати в п'ятницю, коли поїхав мій друг. То ж, не зважаючи на те, що вони (із ще одним знайомим) назбирали купу-купезну молодих білячків, але все ж дуже багато з них дожило до старості. Такі гриби часто були просто велетенські, але не придатні, щоб їх брати. Дещо я бачив одразу, деякі були здові на вигляд, але коли чистив ніжку, то бачив просто погрижені хробаками тунелі, а шапки просто кишіли живністю. Але виглядали вони круто 😊

Молодих грибів я майже не знаходив, придатних, наприклад, до маринування. Але доволі апетитні на вигляд гриби, які придатні не лише на сушку, але й для наприклад заморозки, щоб потім приготувати якусь смачну страву, наприклад жульєн, траплялися доволі часто 😉.

Дуже цікаво, що інших грибів в лісі майже не було. Наприклад, торік у цей час вже було доволі багато лисичок (це єдине, що я планував збирати, окрім білих), а от цього року вони траплялися лиш де-не-де.

Бачив я кілька маслючків, але не брав. От що я не сподівався знайти, то це гливи (вішанки), якими обросла ціла патицюра. Я їх зрізав, потім дружина стушила їх у сметані з лисичками і невеличким додаванням білих грибів 🤪.

Задоволення від цієї вилазки я отримав дуже багато, не зважаючи що замаринувати і не вийшло нічого. Але у мене є ще кілька банок торішніх, то ж я не засмутився. Та й, мабуть, я все ж вирву час хоча б на ще одну поїздку, де знайду і молодесеньких білячків)). А сушені теж потрібні, з чого ж робити мачанку на різдвяну вечеря? 😉

Оцю миску і ще пів віддав мамі, щоб посушила над газом, бо я собі електричну сушарку так і не купив, хоча ще торік пообіцяв собі, що ось цього року куплю 😄. Собі залишив гриби на заморозку, щоб потім щось приготувати.

Ага, ще по дорозі назад ми ледь не втрапили в епіцентр буревію, що наробив чимало школи людям. Бо у нас вдома падав град розміром із стиглу вишню, то ж дивно, що все залишилося відносно ціле, хоча є чимало пошкодженого листя, а крупноплідна алича масово гниє через численні удари крупних градин. Зламало також одне дерево в саду, але яблука залишилися на деревах, інших деревах. А дорогою до Львова була ділянка дороги, де повалені дерева лежали на дорозі щодесять метрів. Але все обійшлося і я привіз додому купу грибів і хороший настрій. Який потім дещо потьмянів, бо ж довелося розгрібати купу відкладених справ, але зараз недавні спогади знову приємно гріють мені душу 😊. Недарма кажуть, що людська пам'ять зберігає лише хороше і з часом усі труднощі та незгоди ми просто забуваємо, залишивши лише найкраще. Це звісно не дуже добре, але це вже тема окремого допису)).