Неділя. Між святами

Ну що, марафон різдвяних свят трішки став на паузу, із вчорашньою багатолюдною колядою в однієї дуже хорошої людини (розказував про це вчора). Це означає, що ані ми нікуди в гості не ходили чи колядувати, ні до нас ніхто не приходив (сестра з чоловіком не рахуються, вони можуть по кілька разів на день забігати). То ж сьогодні ми в першу чергу відіспалися (хоча здається не повністю, бо ближче до вечора я став позіхати як скажений і мені моментами здавалося, що рот зараз розірветься 🤪). Ото власне сестра і написала, що вони їдуть до церкви чи ми з ними, то ж ми поїхали з ними (я, Даринка і Маркіян).

Ранок був, як і вчора, туманний і морозний, так само на деревах була паморозь, яка особливо була помітною на соснах. Але паморозь була не суха, голчаста і біла, а така волога, трохи сірувата, наче злипла до купи вата. Та все ж певною мірою і це було красиво, хоч і холодно і сиро. Ще б пак, температура близька до нуля і ти в тумані знаходишся.

Це вдома було (фото вище). А це вже біля церкви:

В церкві все ще було дуже по різдвяному, а наприкінці вистава діти показували різдвяну виставу, вертеп. Це був нетиповий, з акцентом на зникненні Різдвяної зірки і наголошенні на тому, що власне цей акцент неправильний.

Після церкви треба було трохи закупитися продуктами, бо ми вже доїли все, що привезли з собою з Яворова і те, що залишилося після дня народження шваґра, а гості ми сьогодні нікуди не ходили 😂. То ж треба було щось їсти))

Ну а коли приїхали додому, то як вийшли з машини, діти побачили, що з гілок берези обсипається паморозь і вони з галасом бігали під березою і кричали: "Сніг падає!" 😊

Ну а вже за два дні Новий Рік. Ми і раніше не особливо гучно святкували цю символічну зміну дат, то після початку повномасштабної війни і поготів. 2023 рік я зустрів далеко від сім'ї, торік Максиму був лише місяць, то ж хоча сестра і з чоловіком провели з нами старий рік, вони пішли додому задовго до його настання. Та й не до святкування зараз, колись візитівкою Нового року були гучні салюти, а зараз таке може втнути лише хворий на голову придурок. То ж і цей Новий рік ми зустрінемо схоже до минулого року, з такими ж самими надіями на перемогу та закінчення війни, тихо і спокійно. Але наступний ранок, через зміщення дат, враз повернув собі багаті історичні корені посівання, коли хоплці і тепер вже дівчата ходять від хати із зерном і засівають із віншуваннями. А потім нас чекає другий Святвечір, Йордан і дні народження Маркіяна та Даринки. То ж зараз у нас і справді така собі спокійна недільна пауза між святами.