Ну ж, що ж, цей день настав, точніше ця ніч 😊. Ніч, коли по землі ходить святий Миколай і кладе дітям під подушки подарунки. Щоправда, Даринка вже тримається, за свою віру у чудотворця, що обдаровує дітей, з останніх сил, бо її подружки нашіптують в школі, що Миколая не існує, а подарунки під подушки кладуть батьки))). Вона все це простодушно розповіла нам, бо її вже мучать сумніви. Все це так мило, і зрозуміло, що наступного року вона вже це остаточно зрозуміє 🥲. Цікаво, які будуть її дії, бо коли я це зрозумів, знайшовши у шафі іграшку, яку заховала мама, то я просто тихо поклав її на місце, наче нічого не сталося. І потім я завжди очікував того часу, коли мама розкладала іграшки та солодощі (бо це завжди робила лише мама), але я вдавав, що сплю, підтримуючи цю магію якомога довше для себе. Навіть, більше, я намагався зберегти це для своєї молодшої сестри, коли вона поверталася зі школи з такими ж сумнівами. А наступного року якось доведеться натякати донечці, щоб вона не псувала віри в диво молодшому брату.
Сьогодні в школі Даринка зробила ось такого симпатичного сніговичка, що на першому фото. Шапочка і шарфик йому дуже пасують 😊. А її двоюрідний брат, мій похресник, до якого я сьогодні заходив теж похвалився поробкою, яку вони робили з татом:
А ще була різдвяна зірка, яку вони розфарбовували на майстер-класі, коли сьогодні разом з класом їздили в резиденцію святого Миколая разом з класом.
То ж подарунки вже розкладені, все було куплено зазделегідь, згідно листів до Миколая. А завтра вранці трохи позитивних і таких щирих дитячих емоцій, яких нам усім така зараз бракує. Ми ж щиро радітимемо хіба коли ганебна пляма на лиці Землі під назвою Росія просто зникне назавжди і не отруюватиме життя цілому світу. Але треба написати листа Миколаю і бути чемними і можливо коли це він зробить мені і усім нам такий подарунок.