Сьогоднішній день у мене був розділений на дві частини. Перша була присвячена тому, щоб віддати шану та згадати тих, хто загинув захищаючи Україну і кого я знав особисто, тому я побував на Марсовому полі у Львові (хоча мені не надто подобається ця назва, якось радянщиною попахує, тому я радий, що є пропозиція зробити на цьому місці пантеон героїв, тобто облаштувати всі поховання воїнів в однаковому стилі, уніфіковані надгробки з QR-кодами, відсканувавши які можна буде побачити фото та відео, які нададуть самі родичі і які демонструватимуть загиблого героя яким він був живим. Мені ця ідея дуже імпонує, знаю, що в деяких містах це вже влаштовано, тільки про QR-коди ще не чув (в Україні)), у Стрию та в одному селі біля Львова, звідки власне це фото із понищеною фігуркою ангелика на купі дров біля церкви. І, як влучно підмітив хтось, іде третій рік війни і на місці майбутнього меморіалу з'явилася вже третя алея. А місце є ще на дві...
А ще там вдалося поспілкуватися (не особисто, лиш бути присутнім при розмові) із іспанською черницею, яка щотижня відвідує Папу римського, почути питання до неї стосовно не надто твердої позиції папи стосовно війни і отримати відповідь, що той вважає Кірілла злом і темрявою. Але я не чув цього в публічному просторі, тому таке. Але почув ще деякі речі, які я вважаю варто залишити непублічними, але вони дуже цікаві.
Ще одна примітна деталь сьогоднішнього дня - туманна, сира і холодна погода у Львові і сонячна і тепла у Стрию. Чому так не знаю.
Ну а друга половина дня - це доволі така спонтанна зустріч із друзями та кумами, веселощі та сміх. Хоча ми і вранці сміялися, ті, хто прийшов віддати шану та пам'ять полеглим. А чому б їм не радіти та жартувати, навіть травмованим та покаліченим - вони ж живі. Вони дивилися смерті в очі, але вона відступила, кого ж це засмутить. Навіть якщо вона забрала в якості сувеніру твою ногу чи іншу частину тіла. Чорний цей гумор, але він рятує, допомагає не скотитися у яму безумства та відчаю.
А світ таки схоже поринає в епоху безумства, із приходом Трампа та його команди до влади у США. Чого варті вибрики схибленого Ілона Маска, який дозволяє собі принижувати лідерів держав. Чи бажання Трампа отримати для США Гренландію чи повернути контроль над Панамським каналом, жарти про Канаду та Мексику у складі США (та й чи жарти це, ось у чому питання). А ще хтось (сам Трамп навряд чи, можливо його молодший син чи хтось із команди) запустили офіційний мемкойн Трампа із такою ж назвою - TRUMP, який за лічені години доріс з двадцяти центів до двадцяти доларів (це я побачив його вчора зранку і міг купити, якщо б захотів, було стійке відчуття, що це ще не межа, бо централізовані біржі тільки почали вступати у гру і курс ще міг злетіти в космос. Але чомусь не купив, мабуть не хотів метушитися і продавати щось інше (бо де ж взяти ліквідність?). Але я не помилився і сьогодні на піку цей токен був $75, випередивши більшість криптовалют, які справді цінні, за яким стоять перспективні децентралізовані технології. Але кому це треба, якщо безумство захопило світ? Політика, гроші, влада, технології - все сплелося у який клубок, все це сплелося докупи і навряд чи це можна розділити, тому безумство потихеньку виходить з під контролю. То ж не дивно, що Трамп справді може психанути, якщо Путін відмовиться грати у його гру, але в цій грі ставки дуже високі, то ж відчуття того, що увесь світ ходить по тонкому лезу, у мене лише посилюється. Але якось байдуже, бо ми всі тут вже давно ходимо по цьому лезу і якось навіть навчилися не зважати на порізані ноги. Хіба що трохи нас виводить із цього стану ступору відрізаний палець, коли дурнуватий сусід б'є нас палицею і нога ковзає. А пальців не безмежна кількість і їх стає усе менше.
Сгодна з текстом. Мир з'їхав з глузду напрочь.
Downvoting a post can decrease pending rewards and make it less visible. Common reasons:
Submit