Вечір з дітьми і красиве небо

Привіт, друзі! Розпочну, мабуть, з учорашнього дня, коли у моєї дружини був день народження. Хочу поділитися ще кількома фотографіями квітів, які не викладав раніше. Ось нарциси, які я купив для Даринки, щоб вона подарувала мамі. А ще вчора до нас приходили гості—мій кум із дружиною. Вони принесли красивий букет хризантем з трояндами.

Сьогодні день видався доволі типово-рутинним. Вранці ми знову відправили Маркіяна до школи, адже вчора він залишався вдома—не було кому його забрати, бо я був постійно заклопотаний - то за продуктами до святкового столу поїхати, то плановий візити до стоматолога, зрештою я про це вчора писав. Сьогодні ж я вже зміг це зробити (тобто забрати Маркіяна) Правда, зранку він не дуже рвався йти, хотів залишитися вдома, але ми все ж переконали його.

На вулиці було холодно, подекуди навіть сонячно, а інколи починав падати сніг. Я спробував сфотографувати сніжинки, але на фото їх майже не видно, хоча у вікно вони здавалися значно помітнішими.

Перед вечором побачив дуже гарне небо—сонце пробивалося крізь темні хмари, коли день добігав кінця. У той момент, коли фотографував, згадав Валентину Бородай, яка дуже любила знімати небо зі свого балкона в Запоріжжі. Вона мала багато таких фото, захоплювалася небом... І сьогодні сама пішла туди. Я якраз читав допис @mama21 про її похорон і про те, як важко змиритися з тим, що людини більше немає. Ще недавно вона жила, говорила, а тепер, навіть якщо й говорить з того світу, ми її вже не чуємо... Це важко прийняти. Але життя триває, і ми маємо жити далі.

Як я казав учора, дружина сьогодні поїхала з подругами в сауну, тому вечір я провів з дітьми. Але особливих труднощів не було—з Максимом вже простіше: якщо з ним гратися, то він майже не потребує мами. Нагодувати я його теж можу, та й щось приготувати—без зайвої скромності скажу, що справляюся. Даринка самостійно вже уроки робить. Найбільше, як не дивно, мозку мені виніс не молодший, а старший син - бо до нього в гості не прийшов його двоюрідний брат, то ж Маркіяе йому дзвонив мабуть більше десяти разів, а коли зрозумів, що Яремчик не прийде, то мене щоп'ять хвилин питав, коли прийде мама, і це дещо дратує)).

Але загалом вечір минув доволі весело. Відкрив разом з дітьми для себе трохи корейської музики—чи то K-pop, чи J-pop, не знаю, бо не дуже в цьому розбираюся. Деякі композиції мають непоганий драйв, навіть кілька мені сподобалися. Одну запам’ятав особливо—це пісня про Міку. Цікаво, бо ім'я дуже схоже на нашу кицю, яку звати Міка. 😁