"Весела" ніч, спекотний день

У мене була весела нічка. Мало того, що я вже кілька днів хворію - спочатку горло, потім соплі, нежить, чхнання, тепер, як то кажуть опустилося на груди і в мене стадію сухого дряпучого кашлю. Тепер ще мокрий пережити, відкашляти все та й ніби ок має бути. Але це вже задовбало, це вдруге за останні кілька тижнів. Але це ж літо, зовсім дивно хворіти типовими болячками для холодної погоди або ж у крайньому випадку перехідного сезону. І важко проходить же зараза.

Але повернемося до нічки. Позавчора дружина зварила зелений борщ, смачний такий, наваристий. І забула покласти його в холодильник. І я також не помітим, зазвичай я проводжу "інспекцію" (не спеціально, просто я лягаю пізніше, і перед сном майже завжди іду випити ковток води) і те, що не сховане, кладу в холодильник, а тут не помітив. От борщик і стояв цілу ніч. Було дуже спекотно, і коли ми вирішили ним пообідати, він вже був підкис. Але ще не остаточно зіпсувся. То ж ми вирішили таки порцію з'їсти, бо ж виливати, головне м'ясо вибрати 😉. Тепер я можу дати вам пораду - не робіть так 😁. Бо на додачу до свого нежитю і чхання я заробив і...як би це сказати делікатніше, розлад шлунку. Це почалося ввечері, перед сном, я мабуть чотири рази повертався в туалет. А потім ще двічі вночі. Враховуючи це, кашель, нежить, а ще духоту в хаті, я зовсім не виспався. То ж не дивно, що коли під ранок я вчергове пішов туалет, я був настільки замучений, що ішов наче зомбі. То жя замість дверного проходу попрамював до холодильника і отямився, коли добряче в нього влупився.

Після п'ятої нам обом з дружиною вдалося нарешті міцно заснути (мабуть не варто згадувати, що вона теж погано спала?) і спали ми аж до десятої, коли мене розбудив стукіт в двері. Це прийшла сестра дещо позичити.

То ж поки ми поснідали і хоч трохи збадьорилися (довелося двічі пити каву), майже настав обід і стало дуже спекотно та душно, то ж на вулиці не було що робити (хіба що в тіньочку на гойдалці під деревом). Плани підбити кудись поїхати на озеро швагра так і залишилися планами, то ж ми з дітьми лише похлюпалися у нашому надувному басейнику та пополивали один одного зі шланга з розприскувачем. Було класно та освіжаюче, але все зіпсували бомки (так у нас називають ґедзів), для яких так душна погода - просто рай. Це набридливі та небезпечні комахи, які аж бісять у своєму намаганні присмоктатися до вашого тіла, а їхні укуси доволі болючі, а ще гірше подальше свербіння. То ж ми спочатку від них відмахувалися, я ловив їх на живця, тобто на себе, і так на собі бив. Але вони були як кацапи - лізли і лізли на мене, кілька таки вкусили, то ж я переживаючи за дітей, скомандував відступ.

Потім дружина мене покликали обірвати малину (коли спека дещо спала, але не сильно). А ще ми зірвали залишки вишень. Більшу частину їх зірвала дружина, залишивши мені ті, до яких вона не змогла дотягнутися. Але у мене постійно з'являлися важливіші справи, то це відкладалося. Тепер же частина вишень зіпсулася або засохла. Але деякі ще були нормальні.

Потім трохи прогулявся з Максимом по саду та вздовж нашої ділянки, щоб він трохи поспав.

Ось дивіться, скільки яблук нападало. Це малинівка - найбільш ранній сорт яблук, вони ще раніші за літній білий налив. Хоча зазвичай вони дрібні, але коли їй мало на дереві, вони можуть бути доволі крупними. Але не цього разу, тут їх дуже багато, вся земля всіяна.

Знайшов під березою потріскану від спеки сироїжку. Просто сфотографував.

А це я їхав до грядки з помідорами, побачив там маму здалека, вона підв'язувала кущі, щоб вони не поламалися, бо завтра обіцяють сильний дощ. Побачив в траві серед конюшини Міку, яка там в засідці сиділа і полювала на джмелів та метеликів

Ну а це власне перший помідор-чері з власної грядки. Швидко цього року, як і все.

Ввечері зіграли з дітьми в настільну гру двома сім'ями та й усе. Нічого екстраординарного. А завтра світла не буде з одинадцятої до п'ятої. І як тут працювати. Мабуть доведеться генератор запустити.