Візит до стоматолога в осінній дощ

Ух, сьогодні задощило! Дощ почав падати ще з ночі і не переставав до самого вечора. Аж з хати не хотілося виходити. А треба було виходити, ще й з самого ранку, бо ж мав запланований візит до стоматолога, не відміняти ж його через дощ, чи не так?))

Я й так затягував, підсвідомо, звісно цей візит, а оце два тижні тому розпочав нарешті курс лікування. Чого так довго тягнув? Бо нічого не боліло, хоч у поодиночних випадках мав гостру реакцію на солодке. Але зуби потихеньку псулися, я ще мав піти перед війною, але потім повномасштабне вторгнення російської армії зірвало всі заплановані завдання і стало не до лікування зубів, бо не знав чи взагалі виживу. Звісно, все це лише питання часу (чорний гумор, ха-ха), але коли це трохи відчувається в майбутнє, то хочеться зробити своє перебування на цій грішній Землі більш комфортним.

Я взагалі так і навідуюся до стоматолога, коли "назбирається", а не регулярно, хоч і розумію, що це неправильно. А все це наслідки "лікування" зубів ще в школі. Тоді їх робили без знеболювального, чи не виділяли на школу, чи не прийнято було, чи тоді таких препаратів ще не було (малоймовірно), не знаю, але це залишило глибокий відбиток у моїй душі на довгі роки.

То ж два тижні тому я розпочав новий "цикл" лікування своїх зубів. Першою була процедура зняття зубного каменю, для мене більш неприємна і чутлива (не хотілося б писати болісна), ніж подальше пломбування зуба, бо ж вона було "під уколом". Сьогодні зробив ще один зуб. Її там ще багато залишилося)).

Ну а дорогою трохи пофотграфував дощовий осінній Львів (в центрі не був, було б красивіше).

Якщо чесно, дощ запланував мені заплановану роботу, але я все ж отримав задоволення від прогулянки під дощем. І від того,що я потихеньку закриваю свій гештальт із зубами))