Втома від святкувань

Сьогодні я також втомився. Можливо не так як вчора, але теж втомився. І мабуть я втомився святкувати. Все це занадто концентровано в одному часовому проміжку - Святвечір (поїздка в інше місто), повернення додому на Різдво, бо ж день народження у шваґра, потім ще два дні свят, коляда (теж постійні поїздки в гості), потім Новий Рік (ми тут не надто святкували, ні настрою, ні звички гучно зустрічати зміну дат), але наступного дня треба було дітей супроводжувати посівати, потім не встигли оком змигнути, як ще один Святвечір, день народження Маркіяна, Йордан, потім день народження Даринки, які ми у ті самі дні не святкували, а перенесли на вихідні, парне святкування у суботу суто для дітей і сьогодні для родини. І тут , як кажуть, "Бобік здох". І хоча сьогодні все було дуже скромно, але тихо і спокійно не вийшло, бо ще зі вчора в нас залишилася п'ятирічна дочка брата дружини, та ще бунтарка, яка постійно підбурюю загалом чемного Маркіяна на постійні авантюри. І буквально 5 хвилин тому, яке намагався ліквідувати одну капость на своєму робочому місці на другому поверсі, але вийшло дуже слабо. Тут без пилососа не обійдешся, але це вже завтра. А зробили ці нечемнюхи ось що - десь знайшли в іншій кімнаті серед речей дружини якийсь блиск у колбі, схожий на дрібний зоряний пил. Його дружина використовувала колись для своїх різних поробок, а вони знайшли ту колбу, принесли мені на стіл, і висипали увесь той блиск. Але це я помітив лише пізно вночі, коли прийшов швиденько пост накатати, а гості вже роз'їхалися, діти сплять, навіть насварити нема кого!

А підлога схожа на зоряне небо, намагався це сфотографувати, але не вийшло передати той блиск. А те що на столі, я намагався витерти вологими серветками. Це частково вийшло, але я сам тепер увесь в тих блискітках. 🤯

А ще сьогодні снігу насипало порядно так, довелося іти чистити подвір'я, хоча дружина потребувала моєї допомоги на кухні. Але родина не зрозуміла б)) А ще мала приїхати теща, але не змогла, бо вдома послизнулася і впала на живіт і дуже сильно забилася, і їй було настільки погано, що її знудило. З часом їй стало легше, але все ж вона вирішила не їхати.

Шар снігу хоча і не був надто товстий, але площа подвір'я, яку я розчищав, була немаленькою, то ж я добряче втомився. А ще довелося розчистити стежку донизу до батьків, щоб вони могли нормально прийти до нас. То ж я добряче втомився від цієї фізичної розминки.

А ще до нас прибився голуб. Він вчора звідкість прилетів, стукнувся об стіну і залишився на терасі. Дружина його підгодовувала, він майже не втікав, і дозволяв майже на метр до нього наблизитися. Тому я помітив у нього на лапці чи кільце, чи то стрічку із цифрами. Так орнітологи позначають птахів, щоб вивчати шляхи їхнього перельоту, але чи тут така ситуація, я не знаю.

Все ж я трохи встиг допомогти дружині, бо і картоплі намив (ми маємо свій "фірмовий", точніше сімейний вже рецепт запеченої картоплі разом із шкіркою, тільки добре мити треба і дрібну картоплю), а ще Максима приспав і доглядав, бо він все ще хворий, хоча не мав такої високої температури як вчора. І якраз в цей час Маркіян і його двоюрідна сестричка мали повну свободу, бо їм дозволили піти на другий поверх (ми не зазвичай не дозволяємо їм там гратися), щоб вони внизу не шуміли і не будили Максима. Результат ви бачили((.

То ж хоча загалом цей день був доволі спокійним і ми гарно посиділи по сімейному (бо були найближчі родичі), все ж я втомився як фізично, так і просто на емоційному рівні. Добре, що цей концентрат із святкувань завершений і далі у нас по плану наступний день народження дружини у лютому, але він один, і ніякого більше марафону. Хоча наступного року я знову із нетерпінням очікуватиму на настання Різдва.