Зі школи на санчатах

Мене очі печуть від недосипу минулої ночі, так якби я наче на гриби в третій ночі прокидався. То ж я думав прийдк, напишу дуже швидко коротенький пост і в ліжечко спати. Але не вийшло, заліз в спільноту, натрапив на кілька цікавих постів, не втерпів, точав коментувати... Схоже, я не виправний, мушу поживитися чужою енергією 🤣. Але відплата мене наздогнала, тепер очі ще сильніше печуть, наче хтось піску насипав.

Отож, нас знову засипало снігом (це ще вчора) і це ніби класно, бо біла зима, все красиво, можна на санчатах кататися. Але з іншої сторони, на велосипеді не поїдеш (можна звісно ризикнути, але ж не з дитиною), то ж забирати сина зі школи тепер мені, безавтомобільному складніше. Довелося сьогодні використовувати санчата. Це звісно не швидко, але принаймні Маркіяну було веселіше і набагато легше, ніж іти пішки. Бо якщо біля школи і на сільських вулицях сніг та лід, то центральна траса - чистий, хоч і мокрий асфальт. А на узбіччі - снігова каша.

Але якось я тим узбіччям проїхав, хоча було важко. Звернув увагу, що в тому місці, де має проходити Північна об'їзна, розпочали вирубувати ліс. Невже щось будуть робити?

Якщо відійти від траси, то знову потрапляєш у зимову казку. Це вже близько біля нашого дому:

Хотів сфотографувати калину дорогою, бо красиві червоні ягоди пломеніють під снігом, але вони були дуже високо, тому ось більш загальне фото:

І хоча вдень була слякоть, ближче під вечір знову почав хапати морозець. Коли забирав Маркіяна від бабусі (він після школи пішов до неї в гості, точніше погратися із своїм двоюрідним братом 🤪), то вже починало під ногами порипувати:

А під ранок взагалі морозище обіцяють - мінус дев'ять за Цельсієм, а відчуватиметься як "мінус дванадцять". Не надто приємна погода для ранкової прогулянки 😬. Але наступного дня вже буде більше - мінус два і падатиме ще сніг, то є можливо він доживе до вихідних, щоб діти могли покататися з гірки.