А дощ змиває всі сліди...

Усім привіт!

Повернулась знову сюди, до своїх друзів по стиму. Я говорила, що до мене грудень - чорний місяць, тому і самопочуття через нервозність постраждало, адже після інсульту - мені була головна рекомендація лікарів - спокій та позитивні емоції... Але це складно, коли і в душі - біль, що не минає і у світі немає спокою... Але сьогодні останній тиждень грудня напередодні Нового року... Якщо не зараз писати дописи, то коли? Вирішила повернутися до творчості... А то й на поетичному порталі - підняла вгору старі вірші "Іду в себе" і "Як геніально просто помовчати")) Але треба сказати, що там у мене багато читачів, мабуть, віршами я говорю краще, чим прозою...)) Вирішила показати вам нашу зиму! Тільки не смійтеся)) Спеціально пройшлася двором)) Ось так ми зустрічаємо Новий рік! Дощ змиває всі сліди не тільки з асфальту, але і з моєї душі)) Настав час повертатися в життя!

Будь ласка, це вам петрушка на городі, город скопаний на зиму!

А це малина спить, чекає на весну!

А це чудова кучерява троянда 🌹 вона притулилася до кабіни літнього душу, а влітку в її густому холодку любили спати коти та собаки.

Всі квіти на городі давно зникли, а ця квітка, як безсмертна, не піддається вітрам та морозам!

Це пересадили кущики полуниці 🍓

І ось ще зовсім зелені та живі кам'яні зірки на городі закопаалися в листях)

Замість снігу - ось такі доріжки біля нашого будинку) І щодня дощ, який як небесна пошта обіцяє, що завтра буде краще, ніж учора... Дякую всім, хто до мене заходить і переживає, що я загубилася...Я повернулася, щоб свій новий рік зустрічати із друзями! Усіх із минулим Різдвом!

Ольга Зоря