А в нас осінь і різний клопіт...

Усім привіт!

Я кілька днів не писала дописи, тому коротко про себе, про нашу осінь та осінні дні календаря сьогодні розповім і покажу.

Це стільки листя у нас у дворі і битися з листопадом немає жодного бажання. Кучугури листя по всьому двору!

У суботу в чаті родового дерева відзначали батьківську суботу, згадували покійних родичів.

Славик виставив фото для тих, хто старший за мене - у чаті багато моїх дядьків і тіток... Він написав:

Питання з підказкою знавцям дерева Чумаков: на фото 1948 року демонстрація і ми на ній бачимо колону трудящих однієї з організацій. Питання - що це за організація та яке відношення до життєдіяльності нашого дерева воно має?

І потім посипалися різні припущення і здогади, всі шукали в особах людей на демонстрації в 1948 році - наших родичів... І попутно Славік давав інформацію про долі прабатьків нашого роду Зоря-Чумак.

Це дуже добре, що історія нашого роду в бесідах на відстані зміцнює коріння дерева, пам'ятаємо, значить, наші предки з нами сьогодні... Кажуть, що поки пам'ятаємо - ми всі разом...

А це моя подруга з Маріуполя досі надсилає мені свої вишивки стрічками, ці роботи заспокоюють нерви і переключають увагу на творчість.

А це 31 жовтня в четвер моя внучка з подружками відзначала Хелловін)) Ось такий склеїла собі капелюх, там у них був і гарбуз зі очима, що світяться, і перегляд жахів...
У моїй юності такого свята не було)) Я була "заорганізованою комсомолкою") ) Завжди казала : "Якщо бути - то бути найкращими"))

А в суботу листопадову моя хрещениця, (яка жила в Маріуполі, залишила свій будинок, який теж постраждав під час бойових дій, і переїхала до своїх родичів до Абхазії), брала участь у весільному святкуванні.

Треба сказати, що там дещо не так, як було у нас у Маріуполі. Це свої традиції. По-перше для кожного столика – свій тамада, дуже багато артистів, які співали та танцювали народні танці. Багато-багато феєрверків у вигляді фонтанів. Багато гостей, яких треба напоїти та нагодувати...Нонно, моя хрещениця вислала мені відео, пізніше пообіцяла надіслати фільм. А це вона з братом і фрагмент весільного столу) Я сама багато років у вихідні працювала тамадою, тому мені дуже цікаво, як все відбувається в Абхазії.

Ось... якось так минули ці кілька днів, я писала вірші, спілкувалася телефоном з хрещеницею, з тіткою у Швейцарії, з братиком. У чаті спілкувалася із родичами, на поетичному порталі із друзями-поетами. Через те, що світловий день зменшився, я зовсім втратила рахунок часу... Нічого не встигаю... І найгірше - те, що через сильний вітер і похолодання не можу працювати в планшеті у дворі будинку... А вдома мені всі заважають, голосно розмовляють, дивляться телевізор... Нема свого простору...
Але хто обіцяв, що мені буде легко? У кожного свій хрест ... Будемо нести його під девізом: "Не відступати і не здаватися"))

Всім дякую, що не забуваєте, підтримуєте мої дописи.

Щастя вам усім і душевного тепла.

Ольга Зоря