Дякую за небайдужість 🙋🙏❤️

Усім привіт!

Ось і довгоочікувані вихідні... День сьогодні прохолодний, але сонячний. Мене сьогодні друзі балують своїми подарунками, знаючи, що я люблю квіти, мені надіслав один друг із Запоріжжя ось ці два дива! Я якось казала раніше, що він чарівник, у його руках розцвітають викинуті на смітник засохлі квіти. Він сказав мені: "А як інакше? вони ж теж живі істоти, можуть любити господарів, можуть намагатися їх порадувати, відповідаючи на їхню турботу. Він роздає всім квіти і у дворі, і на роботі. Любить їх, як дітей... Знає всі назви квітів, одним словом – квітковий геній)

Красула Маріанни

Маммілярія Андре

Потім зателефонувала подруга з Києва, запропонувала (умовила) взяти участь у її наступному конкурсі, він також буде анонімним, але умова, щоб герої були або з книг, або з фільмів. Я зітхнула, звичайно, сказала, що не люблю брати участь у конкурсах, але вона це вже чула, тому наша розмова закінчилася тим, що вона чекатиме на мої вірші, що цього разу я маю тиждень)) І подарувала мені квіти, які сфотографувала для мене. Я б назвала ці фотки рядком свого вірша "Вони трохи в осінь
розфарбовані"))

Дуже люблю фотки, на яких квіти з комахами! Дякую їй за красу осіннього букетика. Люблю лугові квіти!

Звичайно ж заглянула до чату родового дерева, всі згадують сьогодні мого рідного дядька Валерія Павловича. Я його називала Мічуріним! У нього завжди були доглянуті дерева у дворі, багато квітів, він привіз звідкись ялинку, посадив у дворі і на Новий рік її можна було вбирати іграшками! Любив тварин, птахів, на подвір'ї у них жила вівчарка, кішка, а поряд з його ліжком у клітці жив папуга, що говорить) Це чоловік моєї тітки, яка зараз живе у дочки в Канаді, слава Богу, що дядько Валера не бачив і тепер уже не побачить зруйнований будинок, який у нього був зразковим...Світла пам'ять дядькові Валері, дякую за його добру душу, дякую за те, що він був у моєму житті...

Фото виставила донька дядька - Ірина, яка зараз мешкає в Канаді. Вона написала: Сьогодні моєму таткові виповнилося б 86 років! Царство йому Небесне та м'яких хмар! Пам'ятаємо, любимо, сумуємо... 🙏🙏🙏

На всяк випадок посилання на книгу много брата Олександр Зоря:
https://booknet.ua/reader/marupol-yak-mi-vizhivali-xronka-vini-b429047

Прохання прочитати спогади та залишити свої відгуки.

Я скопіювала кілька відгуків із відповідями брата. Але чекаю, коли відгукнуться мої друзі – вони були першими читачами книги. Дякую за підтримку. Думаю, що слова знайдуться у тих, хто насправді намагається, вірніше, хоче розділити і наш біль, і все те, що ми пережили, висловити свою думку – українців...

Дякую за небайдужість 🙋🙏❤️

Бережіть себе та один одного.

Ольга Зоря