Історія кохання – частина друга. Зустріч.

Всім привіт!

Минулого разу я розповідала про те, що моя Мушка (двір-тер'єр) та сусідський Арчі (німецький вівчарк) давно через дротяну огорожу симпатизували один одному. Але ми ніколи не підпускали познайомитися ближче ... Арчі величезний, а Мушка мініатюрна. Боялися, що задавить ...

Арчі часто вибігаючи гуляти шукав, нюхаючи сліди Мушки і співав: "Мушка моя маленька, яка ж ти солоденька ... Ах, Боже ж мій, Боже ж мій, хочу я обійматися з тобою")).

Але коли Арчі заганяли додому (Він ще молодий, Мушці - 4 роки, а Арчі трохи більше року), він знову виглядав її з-під свого паркану. Після Арчі, я виводила Мушку, яку знову супроводжував сумний погляд і мчали жалібні скигливі звуки. Ми домовилися із сусідами, що я завжди гуляю з Мушкою після того, як Арчі повернеться додому після прогулянки)

Особисто я боялася цієї зустрічі, коли тільки приїхала сюди з Маріуполя, Арчі був зовсім юним, а за розмірами набагато більше Мушки. Я вийшла з Мушкою погуляти і раптом красивий незнайомий породистий собака налітає на мене і я ледве втримався на ногах, схопила Мушку на руки і раптом почула голос сусіда - господаря собаки: "Не бійтеся, вона ще щеня, просто велика на вигляд". Ось чому з того часу я переживала за Мушку ... І домовилася, що ми гуляємо по черзі))

Так тривало день у день, тільки обмін поглядами та звукова перекличка. І вічний пошук випадкової зустрічі...

А вчора Мушка сильно просилася вкотре піти погуляти поза графіком. Я вирішила, що може не те з'їла... І повідець свій носила в зубах, і мене штовхала знизу спиною, піднімаючи з крісла. Думаю: Гаразд, нехай зробить швидко свої справи без повідця, адже вже довго гуляли ... Випущу на пару хвилин за ворота ... І ось тут ...

• Арчі?
• Мушка?

І ці очі навпроти - калейдоскоп вогнів)) І в цих очах здивування: Невже? Не віримо своїм очам...))

А далі собаки рванули один до одного, обнюхалися, як годиться, під хвостами, там, очевидно, у них паспорти та ідентифікаційні номери))

Арчі дозволив Мушці обіймати себе і цілувати...розуміючи, що вона маленька і він може її випадково завалити)) Тому Мушка взяла ініціативу у свої лапи...))

Я заспокоїлася і знімала цю зворушливу зустріч доти, доки вони не вирішили обидва йти кудись... разом))
Думаю, у весільну подорож... Одне заспокоювала, що Мушка не має тічки. ))

І все ж таки хорошого потроху - не можна ж натішитися на все життя відразу. Буде новий день – Буде нова пісня).

Дякую моїм друзям за підтримку.

Будьте щасливі та кохані.

Ольга Зоря