Нове у забутому старому...

Усім привіт!

Ось і осінь - час збирати плоди)

Сьогодні ми викопали моркву, завтра плануємо, доки немає дощу, зібрати перець і буряки. Навіть не віриться, лише вчора було літо, а сьогодні за графіком збирання скромного врожаю. Ціни на базарі зросли, бо, мабуть, у всіх він цього року небагатий.

Груші, як я казала, невдалі, але, можливо, зберемо трохи на зиму. А так, як у загадці: "Віст груша - не можна з'їсти!")) 🍐 🍐 🍐

Хіба що горіхи, як завжди догодили, шипшину всюди, треба буде зібрати, щоб узимку заварювати та пити замість компоту (вишні цього року й абрикосу не було).

Сьогодні невістка мені надіслала фото онуки, вона займається у художньому гуртку, малюють, роблять аплікації – одним словом – юні творці. Як же хочеться, щоб закінчилася війна, щоб дітки могли радіти життю.

А це подруга надіслала мені фото з Естонії, вона з онуком – Глібом. Гліб виріс, змужнів, закінчив школу дистанційно. Подруга каже, що школа, в якій навчався Гліб в Естонії, красива і затишна. Є ліфт. Чудовий спортзал. Вчителі добрі. Але екзамени довелося складати в Україні по комп'ютеру. Подивіться, яке гарне чисте місто, багато зелені. Лікарі обслуговують біженців безкоштовно. Чоловік втратив одну ногу в Україні після аварії. Йому зробили в Естонії безкоштовний протез Європейського рівня, згинається в коліні, ступня... Зараз він проходить реабілітацію, вчиться ходити на протезі. Сім'я дуже хоче швидше повернутися додому, але будинок знесли... Люда плаче ночами, там вони короткі, світає рано... Складно пересаджувати старе дерево...

Чомусь сьогодні якось сумно. Голова болить, певне, на погоду...обіцяють дощі. Збираю квіточки у вазу на стіл, заміню воду і піду у вірші. У них я забуваю про всі свої проблеми ... Хоча головна проблема всередині нас ... І це загальна проблема, як не крути, а від себе не втекти - нікуди не подінешся ... Запрошую вас до свого читального залу на свої вірші :

11 марта 2022 г. Мариуполь. "Священное безумие"

Я поняла- все ждут по-разному.
У каждого своя кривая.
Один - любуется соблазнами,
Чтоб забывать - не забывая...
На части. делит сердце нежное,
В котором отпечатки многих.
Дары волхвов разносит бережно
Под чьи-то двери, чьи-то ноги...

Эх ма...картина маслом писана,
Жизнь не игра в одни ворота...
Союз лимонника с мелиссою -
Стал слишком кислым для кого-то.
Я - с неземного переводчица.
Замёрзшая в полете птица...
Как больно ёрзать и ворочаться,
Пытаясь спать, когда не спится.
Я тишину зову по-прежнему,
Ещё чуть-чуть и отзовётся.
И кто-то вспомнит нежность нежную,
Второй луны - второе солнце.

...И я вернусь.
Сойду с распятия...
Из пепла возрождаясь птицей.
Тому, кто ждёт шагну в объятия,
Чтоб в прежней песне заблудиться...
На белой веточке акации
Я вспыхну солнечным пожаром..
Пора, наверное, признаться нам,
Что новое - в забытом старом...

Дякую всiм...

Ольга Зоря