Обкладинка книги про Маріуполь - дякую щиро нашому Андрію!

Усім привіт!

Вчора в мене, у мого брата Сашка і тепер уже у нашого спільного друга зі стимиту – Андрія був творчий вечір. На моє прохання Андрій допомагав братові втілити його ідею створення обкладинки для електронної книжки, яку він завершує писати. У книжці будуть його спогади про те, як ми - представники жителів Маріуполя пережили блокаду, як війна застала зненацька мирних громадян, як нас звільнили від щастя, а понад сто тисяч людей від життя... Як руйнувалися дома, а разом з ними віра людей у братство двох народів. Сторінки книги я почала виставляти у своїх дописах. Завтра продовжу вас знайомити ближче з нашими думками, а сьогодні познайомлю з історією створення обкладинки.

Це остаточний варіант, але не так просто, як здається...

Спочатку мій братик спробував сам зібрати картинку для своєї обкладинки:

Оля, привіт! Зробив таку обкладинку. На жаль чат із ШІ тимчасово не приймає чомусь картинки, і я не можу з ним порадитись. Як така обкладинка? Як зробити її яскравіше? Більш чіткішою? Але, здається, зробив обкладинку приблизно такою, як собі і уявляв: кольоровий малюнок жінки зі сльозами на тлі чорно-білого зруйнованого будинку.

Зруйновані будинки були на фотографіях, а ось жінку він узяв на просторах інтернету. Ми порадилися і вирішили, що потрібно або самим намалювати її, або звернутися по допомогу до штучного інтелекту. Адже господар картинки міг би висунути претензії про порушення авторських прав.

Я, знаючи, що наш улюблений Андрій постійно працює з інтелектом зі створення художніх шедеврів, вирішила попросити у нього поради, з чого почати і як... але він від душі вирішив сам зайнятися удосконаленням обкладинки книги.

Спочатку він надіслав нам близько двадцяти варіантів жінок у сльозах. Як важко вибирати, коли один образ кращий за інший... Зупинилися на цих двох. Одна – з українською символікою (у вишиванці), а друга нам більше була до душі, бо в ній було більше трагізму.

Ми попросили Андрія одягнути жінку з косами у вишиванку, як символ кохання не лише до свого рідного міста, а й до країни – України. Андрійко за своєю добротою знову надіслав нам близько тридцяти жінок у вишиванці)

Це були молоді жінки в хустинках і віночках, одні дивилися вліво, інші вправо. У всіх на очах були сльози...

Штучний інтелект малював їх то на тлі кольору українського прапора, то просто на тлі синього неба та жовтої пшениці.

А ось і наша дівчина, яка нам сподобалася минулого разу, але вже у вишиванці...Нам вона сподобалася всім трьом, тому вирішили зупинити свій вибір на ній...

Брат зателефонував мені та сказав:
Вибір величезний! ДЯКУЮ Андрію. У зменшених картинках, як вони будуть на обкладинці, сині сльози не так уже й позначаються. Їх, навпаки, стало видно. Я вибрав картинку на WORD за №36 . Там, правда, фон - пшениця. Не знаю, як це стикується з руїнами будинку. Про всяк випадок, я фон прибрав. Тепер їх у мене 2 варіанти. Зараз тобі відправлю.

Потім він написав мені:

Розмір обкладинки 220 х 320 пікселів. Зменшується картинка і знаходиться в кутку цієї обкладинки. Для вибору реального відображення я картинки зменшив і розмістив у WORD. Зараз я спробую тобі відправити.

Андрій зібрав образ жінки-українки на тлі фотографій зруйнованого Маріуполя. які надіслав мій брат Андрію.

Андрій надіслав нам 6 обкладинок, потрібно було вибрати одну з них. Там були жінки в прямокутному обрамленні і в колах, ліворуч з самого краю і по центру, трохи більші і трохи дрібніші.

Сашко пояснив мені, чому вибрав українку в колі: "А мені в останній момент здалося, що коло означає образ чи думку, які винесені зсередини руйнувань назовні для огляду світовою спільнотою..."

Вибрали у колі. Але тепер Сашко написав, що хотілося б збільшити шрифт та змінити колір – жовтий на вогняний, щоб вони були символічно вогнем на тлі зруйнованих будинків.

Дорогий наш Андрійко і це прохання виконав! Він написав мені: "Шрифт трохи збільшив, назву зробив під вогонь, все як просили)) Кілька варіантів на вибір" І далі: "У назві довелося ще білий контур додати, інакше вогняні літери дуже погано виглядають, не зовсім чітко"...

І ось тепер така обкладинка готова завдяки нашому Андрію! Низький йому уклін за співтворчість.

Саша мені вже пізно вночі залишив повідомлення: "Оля! Ще раз дякую Андрію! Сиджу, не йду спати, милуюсь обкладинками!"

Дякую Андрію, як він мені написав сьогодні: "Для цього друзі і потрібні, щоб підтримувати та допомагати в потрібний момент 💪! Тим більше мені було зовсім не складно"!

Дякую Стіміту, що я тут познайомилася з прекрасними людьми, які стали мені друзями і поза Смітітом.

Рада, що ви завжди поряд - друзі мої друзі! Вас не буває багато ...

Всім бажаю щастя та удачі здоров'я! головне: нехай ваші мрії здійснюються!

Ольга Зоря