Усім привіт!
Ранок у мене традиційно починається з прогулянки з Мушкою і зустріччю на подвір'ї з Фількою. , Після цього я роблю ранкову маску, рецепти випадково побачила в Ютубі) – міняю їх. То огірково-медові, то сода, то сіль, то крохмаль, то білок яйця, то 4 таблетки аспірину з білком яйця, то рисове борошно з куркумою та інше...
Після ранкового душу - прийом пігулок, чай і заходжу до чату свого родового дерева. Сьогодні мій дядько, який біженець із Маріуполя у Львові виставив повідомлення та фотографії своєї покійної дружини. Вона померла молодою - у 53 роки...
Сьогодні 20 років як з нами не стало Валентини Порфиріївни Зоря! Царство небесне!
А донька, яка теж разом із татом покинула Маріуполь, написала: Світла пам'ять матусі ... Їй було лише 53...
Я приєдналася до рідних:
Дуже не вистачає сьогодні цієї прекрасної людини, доброї прекрасної дружини, ніжної матері, дбайливої бабусі... Завжди пам'ятаємо про тебе, дорога наша людина - усміхнена, гостинна, найкраща господиня... Ти, Валюша, з нами - завжди в нас і навколо нас..."Людина не вмирає, якщо ПАМ'ЯТЬ залишається..." Це я писала колись у своїй книзі ... Подаждь, Господи, залишення гріхів усім, хто раніше пішов у вірі і надії воскресіння ... Валя любила квіти, зараз я знайду їх у себе в галереї ... Царство Небесне ...
Потім я спілкувалася з братиком, він виставив ще один мій вірш у букнеті, намалював разом із штучним інтелектом до нього ілюстрацію:
А переклад до віршів моїх зробила Ліда Скрипка – моя подруга-поет з Києва:
Якщо скажу тобі, що все одно
Ти звідки і для чого тут, і хто ти.
Не вір словам моїм, вони давно,
Забились в кут продертої аорти.
Слова вже не волають про любов,
Вони недужі, вкрай вони заразні.
Не став мені драконівських умов,
Немає гальм у кольоровій плазмі.
Якщо ж скажу тобі, нема основ
В своєму Всесвіті зректись опори.
Не поспішай зоставити любов,
Себе лишивши в стані непокори.
Надіюсь ще,.. втім не верну назад…
В байдужості – пріоритети інші.
Не нехтуй сумом втрати наздогад,
Мої думки серйозніші й мудріші.
Й ти не сховаєш невгамовний пал.
Все, що не ми – не є благополучно.
Стріляла я, а ти вбив наповал…
Бо ти стріляєш стримано і влучно.
© Copyright: Ольга Заря 2, 2017
Свидетельство о публикации №117102203714
https://booknet.ua/reader/mariupolskii-nerv-b429234
А це до Нового року для своїх онуків шиє іграшки на ялинку моя подруга Ганна Федорівна) Їй подобається, що я завжди хвалю її старанність у творчості)
Ну ось і все на сьогодні, лягаю спати. Мій зять на роботі зламав стопу ноги – у гіпсі, тому мені рано вставати – займатися господарськими справами. Дякую всім, доброї мирної ночі...
Ольга Зоря