Проводжаємо старий рік...

Усім привіт!

Сьогодні вже 30 грудня ... Новий рік вже за воротами ... Вже ось-ось і постукає. І ми відпустимо те, що нам не стане в нагоді цього року, збережемо те, що дорого і цінно, забудемо те, що робить нас сумними і безпорадними... У ці останні дні грудня у дітей ранки присвячені Новому році, вони вже на власні очі зустрічаються з справжніми Дідусями Морозами і Снігуроньками)

Ось і моя внучка надіслала мені відео свята, де вона співає і танцює для Діда Мороза, читає вірші)

А я згадую, як давним давно переодягалася у Діда Мороза сама, коли працювала у школі, а з чоловіками в школі був дефіцит. Я зайшла до зали до малюків і низьким голосом пробасила: "Здрастуйте, діти"...
А всі хором: "Здрастуйте, Ольга Василівно"!)))!

Моя онука схожа на покійного сина Ванечку, а Ваня був схожий на мене. Дивлюся на відео в школі мистецтв, як вона жестикулює, як смикає плічками під час танцю і посміхається в хорі і розумію: моя порода!))

Діти зараз просунуті - з інтернетом на ти) Внучка сама мені надсилає листівки та привітання) Я говорю невістці: "Іра, дякую!" А вона відповідає: "Це Аня"))

Перед Новим роком я отримую на поетичному порталі багато відгуків і навіть від нового друга Гіл Хіла мені вже прийшли у подарунок дві пісні на мої вірші, зроблені штучним інтелектом.

Це Гіл, він у минулому вчитель, моя споріднена душа на погляди, миротворець, зараз пішов у бізнес. Ось рядки з його віршів:

Дружби радість вище Евересту –
Кажу, як гадаю, без прикрас.
У чийомусь житті ми – порожнє місце,
У чиїйсь порожній саме без нас.

А це поет з нашого порталу, вчора випадково натрапила на її листування у відгуках ще 2014 році:

Це Наталія Мироненко. Вона з Луганська, у коментарях до її віршів написали про націоналізм щось, а вона ось так коректно і мудро роз'яснила свою точку зору... Не змогла я пройти повз, щоб не скопіювати для себе:

Націоналізм - це хвороба націй, які стояли й стоять межі зникнення з різних причин, реакція самозбереження. Ми, українці, не вважаємо себе особливим народом, ми просто хочемо жити, зберегти свою ідентичність, мову, культуру, свободу вибору шляху - адже вона дана Богом для всіх. Але в нас немає націоналізму в буквальному значенні слова. Саме українська мова потребує захисту та підтримки. Його занадто довго розмивали, розчиняли російською. Тим часом у нас. на Сході України – у невеликих містах та селах (вони акумулюють ідентичність найбільшою мірою) люди говорять українською. І ми - не один народ, у нас своє коріння. яких намагалися позбавити дуже довгий час. Але ми – не агресори, не загарбники. Ніколи ними не були і не будемо. Адже ви це мали на увазі? І полюбити сусіда, який вважає себе особливим, грубо і насильно втручається в наше життя просто не можемо. Ми не васали, не малороси. І чим швидше це зрозуміє ваш народ – тим краще для всіх нас. Можна бути добрими сусідами, живучи у окремих квартирах. Але комунальна квартира з-під палиці – не зразок щастя, погодьтеся.
З повагою – Наталя.

І ось так коректно з почуттям гідності ведуть діалоги українці...

Сьогодні і завтра ми проводжаємо старий рік, збираємося сім'ями, ось і мої родичі поїхали до своїх дітей до Італії з Німеччини...

Так дивно - раніше ми всі жили в Маріуполі... А тепер - усі родичі та друзі по всьому світу...

Збираємось за столом, щоб відпустити те, що йде, і загадати бажання на майбутнє ...

А у нас, українців - одне бажання спільне - перемога Добра над злом.

У нас, в українців, так уже водиться, народне прислів'я має рацію, наше слово зі справою не розходиться, на вітер не кидаємо ми слова...

До побачення, старий рік... Приймаємо всі твої випробування і дякуємо за всі уроки...

Дякую всім друзям за підтримку.

Ольга Заря