Встала і пішла... ❤️

Усім привіт!

Чим нам запам'ятається початок нашої подорожі за новим 2025?
Добре, що для нас - переселенців з Маріуполя, мій родич створив свій чат родового дерева, завдання цього чату, щоб у ці дні жодна гілочка, жоден листок дерева не залишився поза увагою, не відчув почуття самотності... Просто уявіть себе на старість - залишитися бомжем...
обнулитися повністю ...
А коли я спілкуюся в чаті з родичами "Зоря-Чумак", відкривається друге дихання. Відразу відчуваєш себе живою та потрібною... Ось і сьогодні з ранку на сторінках чату святково, багато листівок та привітань на адресу моєї двоюрідної сестри - Світлани... Вона живе у Швейцарії, там з нею живе її мама, у якої знесли будинок у Маріуполі. Світлана має п'ятеро дітей, але незважаючи на це - вона молода, красива і успішна! Тому що поряд з нею люблячий чоловік (до речі, професор), вона багато з ним подорожує по всьому світу, як ангел-охоронець для чоловіка)
Подивіться на це фото ... І слів не треба ... Все зрозуміло без слів ...

Вітаю, сестро Світлано, з днем народження! Ти завжди впевнено йдеш до своїх цілей, відкриваючи таланти й примножуючи знання про своє коріння. Твоя усмішка, така схожа на усмішку твого батька... Вона допомагає тобі з радістю й натхненням йти до своєї мети. Нехай твоє життя буде сповнене нових звершень, тепла й щастя, а всі твої мрії здійснюються з легкістю й усмішкою на вустах!

А це мені надіслали друзі: колеги та сусіди одночасно. Тетяна з чоловіком Олексієм живуть зараз у Німеччині. Таня дзвонила мені перед Новим роком і кликала до себе, там, у Німеччині ще одна наша подруга та колега – директор гімназії - Людмила. Тані так хочеться, щоб я була поряд з ними.

Сьогодні наша молодь – мої онуки поїхали відзначати свято у кафе. А ми, я і мої діти - дочка і зять - всі розбіглися своїми робочими місцями - за комп'ютер, ноутбук і за планшет...Свати лежать біля телевізора в сусідній кімнаті. Я починаю звикати навіть вірші писати під телевізор - одягаючи подумки на себе "Кокон", щоб нічого не чути ... Дочка мені купила беруші, але вони мені заважають, як стороннє тіло)) Шкода, що у дворі вже не посидиш - вітер сильний ... Поряд лежить Філька, солодко спить... Коли я дивлюся на своїх друзів Мушку та Фільку - солодко сплячих - на душі так світло і тепло відразу.

Добре, що нічого не потрібно готувати - доїдаємо потихеньку те, що залишилося після нового року.

Окрім пюре та салатів залишився мій шматочок торта, який на новий рік спекла сестра мого зятя. І залишилося трохи тарталеток із фруктами) Ось я ними зараз надихнусь))

А це такий у мене ельф - онука, яка готувала смачні бутерброди і начиняла салатами та фруктами тарталетки...

Почався Новий рік... не все завжди буде так, як нам хотілося б...будуть труднощі, болітиме душа, злипатимуться іноді очі після безсонної ночі...Але я житиму, як у пісні: "Встав і пішов". ...Все у нас в голові, просто потрібно пам'ятати, що все буде так, як треба, як задумано Всесвітом ... Треба пройти всі випробування до кінця ... ВСТАЛА і ПІШЛА ...

Вже за вікном темно, завершуватиму свій допис.
Всім добрий вечір та тихої мирної ночі...

Ольга Зоря