#CLUB7575 THE DIARY GAME: 07.04.2022: ось така х... русня, малята

Доброго вечора, ми з України!!!

Вчора була поїздка до Запоріжжя. «Вражень» хоч відбавляй, якби знав, то лишився би вдома.
Добратися до міста не легка справа, а коли почалась війна, десь на початку березня це було зовсім не можливо. Ну якщо ти мав своє авто, та запас палива, то місія була здійснена. Така ж ситуація і з таксі по місту Оріхів. Всі різко перестали працювати. Передзвонював всім, кого знаходив по записам у чатах та пабліках, та відповідь була одна: «Не працюю». Буквально неділю назад в одному із чатів знайшов номер одного таксиста. Поїздка довжиною з кілометр, мені коштувала 200 грн! Кому війна, а кому … Дякувати добрим людям, які дали номери нормальних таксистів. За таку саму відстань вони беруть 50 грн.

На скільки я зрозумів, то маршрут до Запоріжжя організували волонтери. Квиток коштував 55 грн, але бронювати собі місце треба було завчасно.

Виїхали ми о 9-ій годині. Дорога була забита цивільними, які евакуювались кудись подалі від того лиха, яке влаштували рашисти. Нажаль не вийшло сфотографувати цю чергу на блок постах. Тай не хочеться звертати на себе увагу в такий час. На мене і в мирний час дивились здивовано, коли я фотографував все підряд. А тут інша ситуація… Тому вийшло щось таке…

Дорога в одну сторону зайняла 2 години. Це в два рази більше, ніж зазвичай.

А в Запоріжжі життя вирує, така враження, що попав в інший світ. Скрізь люди, машини та забиті полиці магазинів.

Користуючись нагодою, купив собі піцу «4 сира». В нашому місті жодна піцерія не працює.

Назад повертались о другій годині. Спочатку прийшлось покататися по місту, щоб заправитись. Виявилось, що це не легка справа. Ось на цій заправці врешті вдалось наповнити балон газом.

При виїзді на блокпосту нас попередили, що дорога не безпечна, можливий обстріл… Нажаль так і сталося. Не доїхавши десь добрих два десятка до міста, розпочався обстріл. Свист…. Стовп диму, пиляки… Вирва на дорозі… Поле, яке горить та лісосмуга…
Водій вижимав з бусика все що міг. Ми не їхали, а летіли до дому. З рештою прибули всі цілі та не ушкоджені. Слава Богу!

Навіть вже дома довго не міг заспокоїтись. Піца не доставила задоволення, якого я очікував. З рештою в нас печуть кращу. Ось нею я і буду смакувати, але з годом. Маю надію, що буде це вже скоро.