Сьогодні я на роботі, але, пам’ятаючи, що сьогодні субота я спеціально взяв з собою свій архів медія файлів, щоб мати можливість взяти участь в прекрасному челенжі від @olga.maslievich #SaturdayMemories. С кожним разом стає все цікавіше перебирати архівні фото і занурюватись з головою в спогади.
Сьогодні я розкажу про чудовий день з мого життя, що відбувся 18.09.2012 року. Саме в цю дату місто Сміла, де на той момент я проходив очну частину своєї інтернатури святкувала день міста. Саме в цьому році відбувались вибори до місцевих рад (міської та районної). Кандидати зовсім не скупились на передвиборну боротьбу і один з них організував концерт на центральній площі міста.
Саме в цей день моя майбутня дружина (одружились ми тільки в 2015 році) приїхала до мене в гості. На той час я жив прямо в психіатричній лікарні, де мені, як інтерну виділили окрему кімнату. Раніше в тій кімнаті проводилась електросудомна терапія, тому я мав навіть 3 розетки З усіх зручностей було ліжко, стіл та стільці Туалет, також був, але метрах у 15 від кімнати. В туалеті навіть був умивальник з на пів ржавою водою. От в таких умовах я час від часу залишався переночувати на роботі, щоб не їхати до батьків в село, а проводити час на самоті або з майбутньою дружиною. Взагалі, дивуюсь як взагалі майбутня дружина змогла витримати такі комфортабельні апартаменти кавалера. Вибачте за ліричний відступ. Ми вирішили продуктивно провести час і піти на концерт. З території лікарні є багато виходів, але один із них самий колоритний, який в повній мірі демонструю весь «статус» психіатрії в Україні. Саме в цьому виході знаходиться моя «юна» дружина.
На концерті було значно краще чим в моїй кімнаті (напевно скрізь було краще, чим в тій кімнаті де я жив). Ми насолоджувались музикою і перебуванням разом. На той момент @prettysnake ще навчалась і ми могли бачитись 2-3 рази на місяць на вихідні. І так на протязі 2 років… Ось таким, замученим я був в той момент свого життя.
Все було гарно і можливо, я б ніколи не запам’ятав цей день аби не величезна злива, що розпочалась біля 23:00. Лило ніби з відра. Автобуси не ходили, а таксисти, користуючись різким збільшенням попиту на свої послуги встановили космічну на той час вартість проїзду 100 грн за 5 км (біля 12,5$, що становило рівно 10% від моєї зарплати, як інтерна. Привіт всім, хто вважає медицину самою корумпованою сферою нашої країни). Незважаючи на космічну вартість я був готовий її платити, аби тільки по швидше переодягнути повністю промоклий одяг.
Десь, на половині дороги до моєї кімнати нам вже стало байдуже на дощ і я з @prettysnake почали насолоджуватись реальністю тут і зараз. Це було весело та гарно, адже коли ти проводиш час з людиною, яка кохає тебе так же сильно як і ти її, це завжди гарно…
Весь зміст створено автором за псевдонімом @cranium для однойменного блогу на блокчейні HIVE. Використання будь-яких матеріалів дозволено лише після погодження з автором.
Все содержимое создано автором за псевдонимом @cranium для одноименного блога на блокчейне HIVE. использования любых материалов разрешено только после предварительного согласия автора.
All content was created by the author under the pseudonym @cranium for the blog of the same name on the HIVE blockchain. The use of any materials is allowed only after agreement with the author.
Not got an account yet? Sign up to Hive!
