#MY EXPERIENCE IN DUBAI AIRPORT

Ой, у мене багато провалів, проколів і приколів за життя. Хоча неглобальних... Але є й дуже неприємні. Спробую розповісти про один із них. Навіть не писала про це на Steemit, так мені було не по собі🙈 Але вже все минулось, можу й написати...

---

Отже, найсвіжіший fuckup трапився зі мною і чоловіком на початку минулого літа. А саме: 13 червня.

Ми летіли у відпустку на Мальдіви (Київ — Дубай — Мале) на бюджетних авіалініях Fly Dubai. Переліт Київ — Дубай був вночі, і в Еміратах ми опинилися приблизно о шостій ранку. Якраз такий час, що Гришка захотів кемарнути. Ми подивились на свої посадкові талони Дубай — Мале: написано 8:30. Але про всяк випадок ще підішли до ґейту і спитали працівницю аеропорту, коли нам бути. А вона каже: Come at 8:30.

Тю, воно і врізалось нам в мозок, і обом: Come at 8:30. — Приходьте о 8:30. І вирішили поспати ми до восьмої години.

Біля ґейту були тільки звичайні сидіння, а трохи далі — лежаки. Як на фото нижче. І на цих лежаках ми мирно й заснули👇

Будильник спрацював о 7:55. Встали ми, потягнулись, почалапали до ґейту. А там щось людей зовсім нема. Гм, дивно. Працівниця Fly Dubai, правда, була на вході. Ми підходимо ліниво, питаємо англійською:
— Вже на посадку можна?
А вона каже спокійнесенько:
— No, the gate is closed, you missed your flight.
В мене спершу отетеріння, потім серце в п'ятки:
— Whaaaaat?!
А вона й каже: автобус вже повіз всіх на літак, ґейт закрито, ось кілька хвилин перед вами закрився, крайній час був 8:05, щоб прийти, бо о 8:30 вже взлітає літак.

С%ка бл&дь. В нас із Гришкою відняло мову, ми побіліли, пожовтіли. Потім сіли, бо дурно стало.

Помізкували і почали додзвонюватись на viber до нашої турагентки. Кажемо: ой, Юлі погано стало, ми в туалет, а поки вийшли, то ґейт закрили. Вона каже: а лікаря викликали, є підтвердження?

Коротше, немає документального підтвердження форс-мажорних обставин — немає розмови... Турагентка сказала, що нічим допомогти не може, і ми тепер самі відповідальні за те, щоб добратися в Мале.

Прийшли ми трохи до тями, попили водички, і пішли до кас взнавати, коли наступний рейс Fly Dubai.

Каси

Спілкувалася я, бо Гришка через стрес не міг виговорити англійською ні слова. Отже, питаю:
— Які є квитки до Мале на Fly Dubai?
— О, аж через дві доби тільки рейс.
— Щоооо?! А не Fly Dubai? Якісь ще авіалінії є?
— О, так, мадам, є рейс вночі, о 02:30, авіакомпанія Emirates.
— Чудово! Скільки коштує квиток?
— Один квиток Дубай — Мале коштує 2000 дирхамів.
— ...Це скільки в доларах США?
— 813 доларів США, мадам.
— Це один?..
— Так, мадам.
— Це економ-клас?
— Так, мадам.
— ...А ще що є?
— Тільки цей рейс о 2:30 ночі, і через дві доби рейс Fly Dubai.

Моє охуєвше обличчя

Ми відійшли від тих кас, бо щось в очах почало темніти, а в вухах дзвеніти. У Гришки почалася паніка, він подзвонив турагентці і почав вимагати вирішити ситуацію. Потім сказав, що повертається в Київ, і хуй він клав на Мальдіви і відпустку. Але коли ми загуглили, що квиток до Києва не надто й дешевший за квиток до Мале, вирішили сісти і тверезо подумати, що робити.

Десь в аеропорту Дубая

Основна складність полягала в тому, що за 2 квитки нам потрібно було викласти 1626 доларів США. А ми взяли із собою десь 1400 на двох!!! Бо навіщо ж багато брати, в нас тур із триразовим харчуванням був... Я подумала вивести зі Steemit, але це мав би бути аж план Z!

Друга складність — що ми не могли прийняти дійсність, не могли змирились із тим, що так влетіли на бабки через якусь дурість (точніше, якусь сучку, яка ляпнула сонним людям Come at 8:30).

Третя складність... Не знаю, яка третя. Розпач.

"Золоті" унітази в ненависному аеропорту Дубая

Ми тинялися тим клятим величезним аеропортом і проклинали його: на кожному борді красувалася фраза "Dubai Airport is a silent airport". Козли, бляха! Якби він не був silent, ми би почули, що нас викликають до ґейту!!! А так...

Потім ми таки вирішили опанувати себе. Поїсти. І домовились, що за жодних обставин не звинувачуватимемо у цьому одне одного. А навпаки: об'єднаємо зусилля, щоб знайти вихід із ситуації.

Перекус

Близько полудня (і після перекусу) рішення з'явилося в моїй голові. Я згадала, що буквально за тиждень до події мені прийшло push-повідомлення від Альфа-Банку: Вам схвалено кредит у сумі 120 000 гривень, для отримання натисніть ОК.

І я швидко зайшла в застосунок My Alfa. Справді: опція запиту кредитних коштів у сумі 120 000 грн все ще висіла. Не довго думаючи, я натисла ОК. Пройшло менше 5 хвилин, як смартфон завібрував: гроші зачислено на рахунок. Ну все, йдемо до каси...

Як ми коротали час в очікування вильоту я вже розповідати не буду. Напишу тільки, що це можна прирівняти до тортур:) А їжа в аеропорту Дубая — найдорожча їжа в світі.

Гришка радіє на борту аеробуса Emirates

Так, ми б, мабуть, ніколи-ніколи в житті не летіли на аеробусі, та ще й компанії Emirates... Якби не ця фігня:) А так хоч аеробус побачили зсередини=) Він величезний... І годували там по-королівськи. Ну прямо на всі 800 доларів:)

---

Висновок: НІКОЛИ не спіть, коли до вильоту залишається всього 2-3 години. Або спіть під вашим ґейтом, а не чорт його знає де... Я тепер НІКОЛИ не спатиму в аеропорту ВЗАГАЛІ!

---

Історія із пропущеним вильотом вже підзабулась, а лазур Індійського океану тепер у моєму серці назавжди 😌

---

---

Пост написано на конкурс «⚜️Мой провальный, но жизненный опыт⚜️» від @vlad26.